— Милий, може, зустрінемося й поговоримо не телефоном, а дивлячись одне одному в очі? Я винна перед тобою. Але я могла хоча б спробувати виправдатися, щоб ти не тримав на мене зла.
Чоловік зовсім не хотів знову зустрічатися з Юлею, але він раптом подумав, що вона при зустрічі не зможе йому збрехати й розповість, від кого в неї донька, і запропонував:
— Завтра я ще буду в місті. І якщо ти наполягаєш, давай у парку біля фонтану зустрінемося.
Юля засміялася тим чуттєвим сміхом, який колись зводив Нікіту з розуму, і пояснила:
— Немає в нашому парку вже ніякого фонтану. На його місці забігайлівку встановили, гордо названу рестораном. У теплу пору року біля нього дзюрчить якесь непорозуміння, а взимку ніщо не наводить на думку, чому заклад називається «Біля фонтану». Загалом, говори, у який час тобі зручно зустрітися. Я неодмінно прийду.
Нікіта, який давно встиг відвикнути від балакучої Юльки, яка насолоджувалася, сплітаючи слова то в масивні, то у витіюваті фрази, запропонував:
— Опівдні тебе влаштує?
Колишня кохана погодилася й попрощалася, не забувши уточнити:
— Чудово. Тоді до завтра, до дванадцятої години. Буду з нетерпінням чекати зустрічі з тобою, Нікіто.
Хоча Семен Аркадійович і не вслухався в телефонну розмову сина, але без зусиль зрозумів, хто йому дзвонив, і попросив:
— Відмовляти від зустрічі я тебе не стану, але, будь ласка, поспішних рішень не приймай, що б тобі Юля не наплела.
Нікіта погодився. Він ще трохи посидів із батьком, потім повідомив тітці Жені, що дівчина благополучно доставлена додому й здана на руки батькам, і вирушив спати. Завтра йому належала складна зустріч і необхідно було набратися моральних сил.
За п’ятнадцять хвилин до призначеного часу Нікіта вже був на домовленому місці і, заглянувши в цілком пристойний на вигляд заклад, забронював столик і зробив замовлення на легкі закуски. Чоловік зізнався собі, що дуже хвилюється, хоча ніякої провини перед Юлею в нього й не було. У будь-якому випадку сидіти на місці в нього не виходило. Він вийшов із ресторанчика на вулицю, щоб подихати відносно свіжим повітрям, і побачив, як Юля йде стежкою, витончено обходячи сліди, залишені собаками, яких господарі, незважаючи на заборонні таблички, завжди вигулювали в парку.
Юля за минулі роки лише трохи поповнішала і, мабуть, була ще привабливішою, ніж у спогадах Нікіти. Ось тільки через давню образу зріла краса жінки, яка знає всі свої вигідні ракурси й одяг, його вже майже не зачіпала. Немов відчувши, що за нею спостерігають, Юля підвела погляд від стежки, подивилася прямо на Нікіту й помахала йому, вітаючи. Незабаром вона вже стояла навпроти й навіть потягнулася поцілувати. Але чоловік ухилився й повідомив:
— Я закуски вже замовив, так що ходімо до столика. Нічого тут на очах у перехожих виставу розігрувати.
Чоловікові навіть здалося, що Юля образилася, але вона засміялася:
— Ой, який ти серйозний! Що, боїшся мене скомпрометувати? Який благородний лицар!
Нікіта нічого не відповів і, відчинивши перед жінкою двері, провів її до столика. Юля граціозно скинула із себе коротку курточку з капюшоном, облямованим хутром норки, і накинула на вішалку, що стояла поруч, ніби не помітивши, що її супутник навіть не спробував їй допомогти. Нікіта сів за столиком навпроти колишньої коханої і, як не шукав, не зміг помітити на її обличчі ні тіні хвилювання. Вчора вона була справжньою, схвильованою, трохи нервовою й дратівливою, а сьогодні перед ним була жінка, впевнена у своїй всемогутності.
Виглядала Юля дуже свіжо, а грива білявого волосся, зібрана у високу зачіску, анітрохи не прим’ялася під капюшоном. Нікіта пам’ятав цю дивну здатність колишньої коханої виглядати по-королівськи навіть після бурхливих танців, але рішуче обірвав свої думки про минуле. Дивлячись Юлі в очі, він без ввічливих фраз ні про що поставив їй прямолінійне запитання:
— Скажи, Поліна — моя дочка?
Жінка не зніяковіла ні на секунду і, похитавши головою, відповіла:
— Ні, на превеликий мій жаль. Поліна народилася через десять місяців із моменту нашого останнього побачення, коли я до тебе на присягу приїжджала. Було б чудово, якби вона була твоєю рідною донькою, але її біологічний батько — Андрій.
Вона зітхнула:
