— Це дуже люб’язно з твого боку. Я зворушена твоєю чуйністю й добротою. Хіба я могла подумати, що в коротенького спілкування зі змученим солдатиком будуть такі тривалі й приємні наслідки?
За традицією, Євгенія купила як подарунок дочці пишну апетитну булку, а Нікіта терпляче почекав, поки жінка відвідає могилки близьких. Як і рік тому, тітка Женя повернулася в салон його машини сумною і схвильованою. Нікіта тактовно мовчав, і лише в самому фіналі шляху вирішив розрядити обстановку, зізнавшись:
— У мене, здається, роман починається.
Така новина не могла залишити жінку байдужою, і вона зраділа:
— Чудово, давно пора було роман почати. Або навіть серйозні взаємини. Куди це годиться, що такий чоловік на самоті живе? Від незаміжніх сусідок і колег, напевно, відбою немає, а ти все в холостяках.
Однак Нікіта був налаштований не так оптимістично:
— Проблема в тому, що в неї в житті була історія, наче віддзеркалена порівняно з моєю. Поки вона була зайнята посиленим зароблянням грошей на весілля, її наречений примудрився одружитися з іншою. Вони взагалі в моєї Свєти роман практично на очах крутили. Вона за поріг, щоб на другу роботу бігти, а її подруга й наречений залишалися й розважалися. Так що тепер моя кохана в чесність чоловіків зовсім не вірить.
Євгенія заспокоїла свого молодшого приятеля, який став їй наче сином і згладив біль від втрати доньки:
— Нічого, просто їй потрібен трохи часу, щоб вона пізнала тебе краще. Тільки-но розбереться, який ти чудовий, закохатися нікуди не дінеться. Де вона ще такого чоловіка знайде? Ніде, це я тобі точно кажу.
Нікіта розговорився:
— Вона зі мною зустрічається вже близько трьох місяців, але ніяк не показує, що готова до чогось більш значного. Я вже й сам не радий, що відкрився їй. Прикро, що вона ні так, ні ні не говорить.
Після висловлення крайнього здивування тітка Женя запитала:
— Слухай, Нікіто, може, ти разом із нею до мене в гості прийдеш? Я подивлюся на неї і вже, повір мені, розпізнаю: зацікавлена вона в тобі заради багатства чи за покликом серця? Ось прямо через тиждень можеш планувати візит. Тим більше і привід буде: у мене день народження, і я вперше після відходу дочки й чоловіка захотіла його відсвяткувати з людьми, без яких тепер не уявляю свого життя. Семена Аркадійовича я вже запросила, і тебе зі Свєтою, звичайно, теж буду чекати.
Через тиждень ошатна іменинниця, яка навіть заради свята відвідала невеликий салон краси, зустрічала гостей. Першим прибув Семен Аркадійович, який приїхав раніше призначеного часу й самостійно втягнувся в клопоти з підготовки святкових страв. У чоловіка, який фактично один виростив сина, домашні справи не викликали жодних труднощів, і удвох з Євгенією вони швидко завершили всі приготування й навіть встигли трохи відпочити. Нікіта і його супутниця з’явилися без запізнення.
Після того як знайомство відбулося, Євгенія запросила всіх до столу. Світлані дісталося місце навпроти господині, і вона часом бралася уважно вдивлятися в її обличчя, ніби вона їй когось нагадувала. Як від найстаршого з присутніх пролунали добрі побажання від Семена Аркадійовича, а потім слово взяв його син:
— Мила тітко Женю, історія нашого знайомства й повторної зустрічі абсолютно незвичайна, як і ви. Я хочу подякувати вам за прекрасну душу, добре серце й навіть за вашу забудькуватість. Адже якби ви трохи більше року тому не забули вдома свій гаманець, хто знає, коли б ми ще зустрілися.
При цих словах Світлана випустила з руки піднятий келих, скрикнувши:
— Значить, це точно ви! Тільки тоді ви виглядали зовсім не так, як зараз, і я придивлялася й зрозуміти не могла, ви це чи ні. Я часто про вас згадувала й так сварила себе, що вам не допомогла. Начебто й діяла як годиться, але зовсім не по совісті. Пробачте мені.
Євгенія і гості дивилися на дівчину й нічого не розуміли, і Свєта пояснила:
