Семен взагалі не розумів, як міг одружитися з Ніною. Ні, спочатку він якось не замислювався про це, просто все було добре. Ніна тримала дім в ідеальній чистоті, дуже лагідним голосом і ненав’язливо радила, як вчинити. За сім років Семен дуже добре просунувся кар’єрними сходами: від простого клерка до начальника відділу.
І ось тут він прозрів, причому прозрів не сам — йому допомогли. Йому тепер за статусом належала секретарка, і… Алла була зовсім іншою. Вона була ідеальною, сучасною, красивою: вії, нігті, татуаж — все те, чого й близько не було в його дружини. І тут він зрозумів, що всі ці роки жив із селом, бо як інакше назвати людину, яка не намагається зробити себе кращою та красивішою?
Алла була інша: запальна, весела. Першого разу, коли він винайняв для них номер у готелі, вона нарівні з ним пила віскі, тоді як його дружина добре якщо ковток вина на свято зробить. Словом, усі порівняння були не на її користь, і Семена це все більше дратувало: не тільки дружина, а й уся ситуація. Сьогодні вони з Аллою збиралися на турбазу. Ох і відірвалися б, але… Ніна, як завжди, все зіпсувала.
Вона зателефонувала йому вже перед самим виїздом, хоча Алла й казала слухавку не брати, та він не послухався. Дружина ж знала, що він їде на ділову зустріч.
— Так.
— Семене, я розумію, ти дуже зайнятий, але в Сергійка температура піднялася, а вдома, як на зло, не виявилося жарознижувального. Не можу я його залишити. Зможеш завезти ліки?
Семен подивився на годинник: до бази їхати ще цілу годину, додому заїжджати — ще годину…
— Ніно, ти ніяка господиня і ніяка мати! Як так? У будинку дитина, а ліків немає. Пиши, що купити!
Алла невдоволено скривилася:
— І що, мені ще годину на тебе чекати?…
