Бармен здивовано подивився на нього.
— Ніна Олександрівна? Та ви що! Це співвласниця нашого закладу, і ще кількох. Ви ж мали чути про мережу солодких ресторанів? Так ось, усе це — заслуга Ніни Олександрівни.
Семен скрипнув зубами від заздрощів та злості.
— А мужик цей, ну, який зараз до неї підходив?
— А це другий господар, ну і наречений Ніни Олександрівни. У них через місяць весілля.
Семен рвонув до виходу, а Алла ледве встигала за ним.
— Семене, ти куди? А як же наше замовлення?
Він різко повернувся до неї:
— Якщо хочеш, можеш залишатися.
Ніна бачила, як її колишній чоловік біг через зал. Вона бачила і все розуміла, і зараз їй стало так добре. Вона ніби нарешті скинула із себе вантаж того шлюбу, бо все закінчилося, все минуло. Тепер можна зі спокійною душею йти вперед, а попереду, судячи з усього, її чекало багато цікавого і хорошого.
