Чоловік попросився зайти всередину разом з Андрієм, бо відчув запах хліба, знайомий з дитинства, хоча сам не був голодним. Андрій дозволив, і поки він збирав речі матері, чоловік дбайливо погладив дров’яну піч, зауваживши, що в такій хліб завжди пропечений і не підгорає.
Андрій здивувався таким знанням у людини, яка нічого не пам’ятає, але той відповів, що просто знає це бозна-звідки. Андрій зібрався йти, але раптом запропонував безхатькові переночувати в пекарні, адже вона все одно банкрут і закрита.
Той пообіцяв нічого не красти й навіть приглянути за приміщенням, і Андрій, повіривши йому, попрощався і вийшов. Вранці Ольгу Віталіївну розбудив дзвінок клієнтки, яка раділа, що пекарня відмита і піч димить.
Жінка не повірила, але клієнтка наполягала, тож Ольга розбудила сина, боячись, що той чоловік щось накоїв у пекарні. Андрій, злий і сонний, поїхав розбиратися, але ще на під’їзді відчув запах свіжого хліба, як раніше, коли мама тільки відкрилася. Зупинивши машину, він розгублено втупився в будівлю: стіни відмиті, вікна сяють, а з труби йде димок. Назустріч вийшов той самий чоловік, чистий і усміхнений, і вибачився за самоуправство, сказавши, що запасів у мами вистачить на три місяці.
Чоловік дивувався, чому закрили пекарню, коли стільки людей хочуть хліба, і Андрій розповів про погрози конкурента, аварію матері та її страх за сина. Безхатько замислився і запропонував план, який вони обговорили, сидячи поруч і куштуючи хліб.
У процесі з’ясувалося, що чоловік навіть імені свого не пам’ятає, тож вони вирішили назвати його Романом. Залишалося вирішити питання з мамою, щоб вона не хвилювалася, і Андрій згадав про тітку Наташу, яка жила в сусідньому містечку і давно кликала сестру в гості.
Андрій відвіз маму до сестри, умовивши її, що це лише на кілька днів, поки він закінчить справи і повернеться за нею. Повернувшись, вони з Романом підготували пекарню до відкриття: все прибрали навколо, намили всередині та повісили велике оголошення.
Роман усю ніч пік хліб, і Андрій з подивом зауважив, що цей чоловік порається з тістом навіть краще за маму. До обіду вони майже все розпродали, а надвечір з’явився той, кого вони так сильно чекали — власник магазину…
