У кімнату увійшли Стас, Лідія та Василь; вони мовчки спостерігали цю сцену й нічого не могли сказати. Лідія втирала сльози, а чоловіки відверталися, щоб ніхто не подумав, що вони теж можуть плакати. А потім Єлизавета схаменулася: — Ой, я ж вас зараз чаєм напою, чого тут сиджу, ридаю? — Не турбуйтеся, — спокійно сказала Лідія, — де тут кухня? Давайте, я сама все зроблю.
Стасику, допомагай. А потім вони довго пили чай і розмовляли про все: про те, як жила Даша, Лідія, про те, як познайомилися Даша і Стас, про браслет, про річку і про майбутнє. Вони були як справжня сім’я: сміялися, сперечалися, плакали й були абсолютно щасливі. — Я знала, що ти врятувалася, доню, тіла ж твого не знайшли, я в поліцію їздила, в дитячі будинки, але ніхто не міг допомогти.
Бюрократія, тяганина. Я щодня думала про тебе. Знала, що одного разу прийдеш, і тому збирала гроші. Хотілося тобі допомогти: продавала картини, давала уроки живопису і, загалом, зібрала трохи. Віддам вам їх зі Стасиком; у вас коли весілля? — А, мам, та ми тільки зустрічаємося, поки не говорили про весілля, — зніяковіла Даша.
— А я думаю, саме час, — усміхнувся Стас і дістав коробочку з каблучкою. — Хотів учора, але тут так усе закрутилося. Дашо, ти вийдеш за мене? — Звичайно, — сказала вона, опустила очі й обійняла його. — Ну от і славненько, — тільки й сказав Василь Ігорович, а жінки витирали очі хусточками й усміхалися.
Після цього почалася нова сторінка життя їхньої родини: Стас і Даша одружилися. Даша забрала маму в місто; продали її будинок, картини й змогли купити їй затишну двокімнатну квартиру, в якій вона спокійно працювала, а там познайомилася із сусідом-вдівцем. Він дуже красиво залицявся і не дозволяв такій шикарній жінці самій тягати важезні полотна.
Лідія і Василь дуже підтримували дітей і добре спілкувалися з Єлизаветою та чоловіком її серця, а ще частенько удвох їздили на риболовлю. Лідії це особливого задоволення не приносило, але й чоловіка одного відпускати не хотіла. — А хто тебе знає? Того разу браслет знайшов, а цього — русалку якусь; ні-ні-ні, не сперечайся, Васенько, тепер рибалити тільки зі мною.
