Останнього дня кожного місяця Михайло повертався додому в піднесеному настрої. У ці щасливі дні він займався своєю улюбленою справою — підраховував дохід свого невеликого, але досить прибуткового автосервісу.
Це можна було робити й на роботі, у невеликому затишному кабінеті, але вдома було спокійніше і набагато приємніше. Вже одинадцять років Михайло володів цим бізнесом, і за цей час підрахунок грошей наприкінці місяця перетворився для нього на справжній ритуал. Спочатку він уважно й досконало вивчав бухгалтерські документи, які готувала старенька бухгалтерка Галина Іванівна, що працювала в нього на пів ставки.
А потім переходив до основної, особливо улюбленої частини ритуалу — перераховував готівку, яка зазвичай по бухгалтерії не проходила. Ось і сьогодні: він уже прийняв душ, заглянув на кухню, де дружина Варвара поралася з вечерею, і пішов до спальні.
Біля великого вікна стояв маленький столик з єдиною висувною шухлядкою, що замикалася на замочок. За цим столом і священнодіяв Михайло, підраховуючи місячний заробіток. Він уже звик до того, що автосервіс ніколи не буває збитковим і щомісяця приносить усе більше грошей.
Іноді, щоправда, буває, що надходження всього на 3–5 тисяч перевищують прибуток попереднього місяця, але буває, що він отримує за місяць і на 50–70 тисяч більше того, що було місяцем раніше. Загалом, прибуток неухильно зростає. Михайло неквапливо розклав на столі папери, які дала бухгалтерка.
Витягнув зі своєї робочої сумки пачку грошей, туго перетягнуту гумкою, і тільки-но приготувався заглибитися в роботу, як двері до спальні відчинилися. На порозі з’явилася дружина.
— Мішу, у мене все готово. Накривати на стіл? — доброзичливо усміхаючись, запитала вона.
Чоловік невдоволено насупився. Подумав, що вже 16 років вони живуть разом, а Варвара так і не навчилася розуміти, відчувати свого чоловіка. Адже чудово знає, що він не любить, коли його відволікають від такої важливої справи, як підрахунок грошей, і все одно метушиться зі своєю вечерею.
— Пізніше, — він суворо подивився на дружину, усім виглядом даючи зрозуміти, що в нього на першому місці робота, а все інше — потім.
Варвара нічого не відповіла, тільки окинула стіл неприязним поглядом і зачинила двері. Михайло прочитав бухгалтерський звіт від першої до останньої цифри й радісно потер руки.
«270 тисяч гривень, що впали за місяць на рахунок автосервісу. Це дуже навіть непогано. Тепер залишилося перерахувати готівку».
Нарешті і з цим було покінчено. Михайло нарахував 293 тисячі гривень. Зовсім непогано. Вибрав найбільш зношені купюри, відрахував 30 тисяч. Неквапливо дістав скриньку, у яку вони з дружиною клали гроші на домашні витрати. Поклав туди 30 тисяч.
Дружина теж зі своєї зарплати щомісяця відкладає по 30, хоча вона працює продавцем у квітковому магазині й отримує всього 35 тисяч. Але Михайло вирішив, що в сім’ї все має бути по-чесному і подружжя повинно вносити однакові суми на поточні витрати. Чоловік акуратно склав документи та гроші в шухляду столу, замкнув її на замочок і з почуттям виконаного обов’язку пішов вечеряти, прихопивши скриньку.
Поставив скриньку на кухні на підвіконня, сів на своє місце за столом і задоволено глянув на дружину зі словами:
— Ще кілька місяців — і зароблю на новенький джип, уже пригледів в одному автосалоні.
— Мішу, який джип? — з обуренням подивилася на чоловіка Варвара. — У сина куртка і кросівки зовсім зносилися. Ти знаєш, які зараз ціни в магазинах?
Благодушно налаштований після підрахунку грошей Михайло зі здивуванням подивився на дружину.
— Варе, та не кип’ятись ти. Краще зазирни в скриньку, я поклав туди 30 тисяч. Невже не вистачить на куртку з кросівками?
