Ліза засміялася. Їй водночас було прикро за таку недовіру друзів до чоловіка і приємно, що вони так хвилюються за неї.
— Він справжній янгол, — відповіла вона. — Скоро самі все побачите. Дівчата, не хвилюйтеся за мене. Все буде гаразд. Стас кохає мене. Навіть згоден їздити на роботу в інше місто, аби бути поруч зі мною.
І Ліза в подробицях розповіла деталі знайомства і про рід занять чоловіка. Поява самого Стаса викликала фурор. Жінки дивилися на засмаглого довгоногого красеня, роззявивши роти. Їм здавалося, ніби до них зробила крок чоловіча модель зі сторінок модного журналу. Коли Ліза і Стас пішли, було винесено загальний вердикт — альфонс.
Ліза не помітила, як минув цілий рік відтоді, як вона зустріла Стаса. У їхніх стосунках усе було ідеально і засновано на повній довірі. Навіть рахунок у банку був спільним. Звісно, Ліза вносила на нього в десятки разів більше коштів, ніж Стас. Він усе ще так і не став зіркою кіно, а тому перебивався заробітками, знімаючись то тут, то там. І обручку Лізі довелося купити самій. Стас лише допоміг її вибрати.
— Я вже втомилася від твоїх відряджень, — якось зітхнула Ліза. — Може, розсудливішаєш? Кинеш гарувати на рекламне агентство і підеш працювати до мене?
Стас обурено струснув розкішною копицею чорного як смола волосся.
— А якщо я проґавлю свій шанс стати відомим актором, що тоді? Я просто народжений для гри. Так мене швидше помітять і запросять на головну роль, розумієш? Ні, ти не розумієш мене.
І Стас ображено хмурився, показуючи, що він ображений до глибини душі. Ліза просила вибачення і допомагала збирати валізу, а потім вони мирилися і йшли по магазинах купувати нещасному страждальцю що-небудь як розраду. І неважливо, що це було, головне — дуже дороге.
Коли чоловік полетів на зйомки чергового містечкового кліпу, Ліза, не гаючи часу, вирушила по магазинах на пошуки подарунка на річницю їхнього весілля (якщо поспішну реєстрацію шлюбу можна було так назвати). І вона знайшла подарунок в антикварній крамниці. Це був швейцарський золотий годинник, що належав раніше якомусь графу. Ліза знала, що Стас обожнював такі речі, щоразу пояснюючи дружині, що тягнеться до прекрасного. Його не бентежив той факт, що на це прекрасне Ліза витрачає величезні кошти.
Коли Зоя дізналася від подруги, скільки коштує покупка, вона була в шоці.
— Лізо, та тобі від кохання до цього альфонса дах зірвало! Невже ти не бачиш, що він тебе просто використовує?
Ліза була в курсі того, що друзі думають про її чоловіка, а тому намагалася припинити їхні здогадки. Цього разу в неї був вагомий аргумент.
— Неправда, він кохає мене. Сьогодні я знайшла чек із ювелірного магазину в кишені його піджака на кругленьку суму. Стас потай купив мені дорогущий золотий браслет на нашу з ним річницю. Що тепер скажеш?
Зоя не вгамовувалася, намагаючись переконати подругу:
— Так купив-то він на твої ж гроші!
— На наші спільні гроші, — парирувала Ліза і поклала слухавку, образившись на подругу.
Лізі хотілося хоч одним оком глянути на подарунок чоловіка, і вона почала переривати всі шафи й комоди. Вона зазирнула на всі полички й навіть у валізку з інструментами, але заповітної коробочки з браслетом ніде не було.
— Заховав так заховав, — сказала захекана Ліза і погладила себе по животу. — Твій татко такий вибагливий. Але ми з тобою його все одно переплюнемо, еге ж, малюче? Він ще не знає, що нас тепер троє.
Сьогодні вранці, коли Ліза ходила до лікаря, їй сказали, що невелике нездужання — не хвороба зовсім, а вагітність.
— Вітаю, ви станете мамою, — сказав лікар.
— Я така рада! — вигукнула Ліза і так різко схопилася зі стільця, що лікар здригнувся.
— Так, матусю, — суворо сказав він. — Тепер потрібно себе берегти, менше нервувати й більше відпочивати. Та й вік у вас для перших пологів пристойний.
— Я зрозуміла. Дякую, лікарю.
Ліза, обережно ступаючи, наче несла кришталеву вазу, вийшла з кабінету. Лікар похитав головою і сказав медсестрі:
— Ох, і намучимося ми з нею.
Першим поривом Лізи було нестерпне бажання зателефонувати Стасу і повідомити радісну звістку. Але вона стрималася, щоб піднести найкращий на світі подарунок у день їхньої річниці.
Так і не знайшовши подарунок чоловіка, Ліза повечеряла і лягла спати. Завтра на неї чекала серйозна угода. Потрібно було показати пентхаус багатому клієнту. Відсоток від угоди був астрономічним, а тому Ліза вирішила добряче відпочити. Уві сні Ліза всміхалася: їй снився маленький кучерявий хлопчик, який сміявся на руках Стаса і тягнув до неї рученята.
На ранок Ліза, щаслива і відпочила, поїхала на зустріч із клієнтом у нову висотку.
— Мені все подобається. Я підпишу договір про купівлю цієї квартири, — сказав задоволений чоловік.
Коли справу було зроблено, він запросив Лізу в ресторан, щоб віддячити за хорошу роботу.
— Я пригощу вас найдорожчим шампанським, що знайдеться в місті, — пообіцяв щедрий клієнт.
— Що ви, Миколо Петровичу, мені не можна пити, я чекаю дитину, — відповіла Ліза. — Але стейк із яловичини я б з’їла, така голодна.
— Значить, буде хлопчик, — усміхнувся клієнт. — Мою дружину теж на м’ясо тягнуло, коли вона сина чекала. А ось із донькою просила солодощі. Ну що, поїхали?
