— Ясно. Йди сюди, бідолахо, — сказав Андрій і обійняв шкільну подругу. — Поплач, а потім усе розкажеш. Він тебе кривдить?
Ліза кивнула і глибше втупилася обличчям у його куртку.
— Хочеш, я натовчу йому пику? Я можу, — чи то жартома, чи то всерйоз запропонував Андрій і погладив Лізу по волоссю.
Його слова подіяли, і вона перестала плакати, здивовано дивлячись другові в обличчя. Очі Андрія вивчали кожен її жест і міміку.
— Розповідай, — знову сказав Андрій.
Вони пішли на кухню, і поки він готував чай, Ліза все говорила й говорила, намагаючись нічого не пропустити, все ще зрідка схлипуючи. Тут же вона повідала про свій план помсти.
— То ти втратила дитину і не сказала чоловікові? — здивувався Андрій і подав Лізі чашку з чаєм.
Ліза відпила ковток, і гарячий ароматний напій приємно зігрів її. Вона усвідомила, що ось уже кілька років ніхто їй не заварював чай, як раніше це робила мама. Вона з вдячністю подивилася на Андрія. З ним їй було так добре й затишно, не те що з примхливим і пихатим Стасом.
— Йому було б байдуже. Я не хотіла ділитися з ним своїм горем. Який сенс? — тихо відповіла Ліза.
Андрій узяв її долоню у свої руки.
— Мені дуже шкода, повір. Не уявляю, як тобі було важко ось так терпіти й дивитися на чоловіка, який приніс тобі стільки болю. А що його дівчина? Ти її знаєш?
— Ні, — відповіла Ліза. — Ну, думаю, вона для нього просто іграшка, бо Стас любить тільки себе. Шкода її, даремно витрачає час.
— Знайшла кого жаліти, — сказав Андрій. — Вона ж влізла у твою сім’ю.
— Ця дівчинка молодша за мене на десять років. У неї ще мало мудрості. А тут такий красень Стас, до того ж актор. Хто встоїть? Я ось не змогла, а вона й поготів. Знаєш, кажуть: якщо дружина пішла до іншого, то невідомо, кому пощастило. У моєму випадку — це чоловік, — посміхнулася Ліза.
Андрій знизав плечима. Йому було незрозуміло, чому Ліза жаліє суперницю.
— Твій план помсти гарний, але в ньому є маленька вада, яка може погубити все діло.
— Яка? — стрепенулася Ліза.
— Машина Стаса, — відповів Андрій. — Ти забула, що він поїхав на ній? У тебе є запасні ключі від його машини?
— Є.
— Давай їх сюди й довірся мені, — усміхнувся Андрій. — Ну що, маленька меснице, готова до бою?
Ліза кивнула.
— Тоді почнемо.
Поки Ліза з Андрієм продумували кожну деталь плану помсти, Стас перебував у пеклі, вірніше, на студії, де записували ролик. Під яскравими софітами його шкіра нагрілася, і підступна алергія дала про себе знати. Стас вкрився яскраво-червоними плямами, які нестерпно свербіли. Не допомогли зусилля гримера, який майстерно завуалював вади, але нічим не міг допомогти тим, що Стас повсякчас чухався в кадрі.
— Стоп! — кричав розгніваний режисер. — Стасе, що з тобою таке? Ти зриваєш нам зйомку! На кону великі гроші! Мотор!
Стас червонів, злився, терпів, але його напружене обличчя псувало черговий кадр. Коли вся знімальна група втомилася робити одне й те саме, Стаса викликав режисер проєкту.
— Ти розумієш, що можеш втратити цю роботу? Сотні акторів душу продадуть за таку можливість, а ти… Що з твоїм обличчям, хлопче?
— Не знаю, якась алергія, напевно, — ледве не плачучи виправдовувався Стас.
Режисер з досадою похитав головою і зупинив зйомки, порадивши невдачливому акторові сходити до лікаря.
— Якщо до вечора ти не прийдеш у норму, ми тебе замінимо, без образ. Стасе, адже це бізнес. Сподіваюся, все буде добре.
Стас, схопивши ключі від машини, помчав у платну клініку, де йому довелося викласти кругленьку суму за прийом та інтенсивне лікування. Коли він лежав під крапельницею і перебирав у думці, від чого ж він міг так постраждати, Стас згадав, що сьогодні ввечері вони з Мілою повинні були піти в театр.
«Нічого, обійдеться і без вистави, теж мені театралка», — зло подумав Стас, обмацуючи своє дорогоцінне обличчя. Набряк спав, і чухатися більше не хотілося.
— Ну ось, зовсім інша річ, — похвалив Стаса режисер. — Тільки от інші незадоволені, адже через тебе сьогодні доведеться зніматися до пізньої ночі, що лягає на графік.
Стас злякано озирнувся. На нього ображено дивилися ті, кого він серйозно підвів.
«Значить, на каву від помічниці режисера можна не розраховувати», — із сумом подумав він і, зітхнувши, пішов перевдягатися.
А Ліза тим часом вивчала телефон Стаса. Пароль вона відгадала легко — ним було його ім’я.
«Як самовпевнено і банально», — посміхнулася Ліза, відкриваючи список контактів.
Раптом їй захотілося дізнатися, як саме вона записана у Стаса. Побачивши слово «кохана», Ліза полегшено зітхнула і натиснула на рядок. Пішли гудки, але її мобільний чомусь мовчав. Дивуючись, Ліза піднесла телефон Стаса до вуха і почула, як хтось узяв слухавку. І дівочий голос плаксиво запитав:
