Макс міг запропонувати Жанні молодість, красу, пристрасть, а вона йому — гроші. Макс запрошував нову знайому у квартиру матері, бо до себе, до дітей Жанна його кликати не хотіла. Стосунки розвивалися стрімко. Про те, що чоловік перебуває на дорогому курорті, Віра дізналася з його соцмереж. Макс розмістив селфі на тлі розкішного пляжу.
Бронзова засмага, брендова сорочка. Сказати, що Віра була здивована — це нічого не сказати. Про Жанну вона тоді ще не знала. На дзвінки чоловік не відповідав. Макс повернувся.
— Приїхав додому, засмаглий, якийсь уже зовсім чужий, — пояснював він дружині ситуацію. — Розумієш, я вперше в житті так закохався. Таке трапляється. Ти не повинна мене утримувати. Ми розлучаємося.
— А як же я? Як Ніка?
Віра була у відчаї. Вона гарячково міркувала, як житиме далі. Малечі ледь виповнився рік. Вона занадто маленька, та й хвороблива для дитячого садка. Віра не може працювати. Допомоги їй чекати нізвідки. Чим платити за оренду, на що купувати продукти? Зарплата Макса була, звичайно, невеликою, але все ж вона допомагала їм триматися на плаву.
А власні заощадження Віри давно вже розтанули. Та й Віра сподівалася, що у них з Максом все ще буде добре. Вона розуміла, що у них важкий період. Безгрошів’я, маленька дитина. Але ж це звичайні побутові труднощі. Це мине. Все буде добре. Мало бути добре. Віра мріяла про те, що коли Ніка підросте трішки, вони втрьох усією сім’єю будуть разом гуляти містом, сидіти в кафе, ходити в парк атракціонів.
А тепер що? Знову одна. Та ще з маленькою дитиною на руках.
— Я її люблю. У мене від неї просто дах зносить, — продовжував відвертими бути Макс, ніби не розуміючи, якого болю завдають ці слова його дружині. — І потім, подружжя ж не власність одне одного. А Ніка… Її батьком я бути не перестану. Я буду їй допомагати.
Віра похитала головою. У цьому в неї були великі сумніви. Макс, будучи її чоловіком, не дуже старався для сім’ї. А тепер, коли у нього нова жінка, про це і мріяти не варто. Загалом, Макс зібрав речі, і тільки його й бачили — переїхав до своєї Жанни. Напевно, він був з нею дійсно щасливий. Час від часу на його сторінках у соцмережах з’являлися фото і відео з якихось тусовок і курортів.
Треба сказати, Макс вельми органічно у всьому цьому виглядав. А Віра, вона залишилася сам на сам із купою проблем. По-перше, потрібно було купувати Ніці дорогі ліки. По-друге, підходив термін оплати за квартиру. Допомога прийшла, звідки Віра зовсім не чекала. Одного ранку до неї у квартиру з’явилася Лідія Єгорівна. Це було дивно. Свекруха ніколи не бувала у них в гостях.
Це вони з Максом до неї ходили. Виглядала вона блідою і якоюсь трохи розгубленою. Віра знала від Макса, що нещодавно Лідія Єгорівна перенесла чергову операцію на серці. Напевно, не до кінця ще відійшла.
— Як я і думала, так і сталося, — сумно похитала літня жінка головою. — Думаєш, я даремно тоді казала, що Максу рано одружуватися, а тим більше заводити дітей? Я не знаю, чи доросте він коли-небудь до такої відповідальності взагалі. Дуже в цьому сумніваюся.
Віра опустила очі. Невже свекруха прийшла їй дорікати?
— Макс — інфантильна людина. Йому б тільки п’янки-гулянки. Він і з тобою одружився, щоб довести мені, що він уже дорослий і самостійний. Дитину Макс, я так підозрюю, теж із цієї причини захотів.
— Ні, ми були закохані, і…
Тут до жінки підійшла заспана Ніка. Побачивши бабусю, малеча усміхнулася, потягнула до неї ручки.
Лідія Єгорівна теж розпливлася в усмішці. Поруч із Нікою вона ніяк не нагадувала манірну графиню. Лідія Єгорівна підхопила дівчинку, посадила до себе на коліна, почала гладити Ніку по волоссю.
— Я, власне кажучи, ось навіщо прийшла. Тобі з Нікою явно потрібна допомога, я права?
Віра кивнула. Відпиратися не було сенсу. Вона сама не справлялася з ситуацією.
— Знаю, що на батьків тобі розраховувати не доводиться. Макс розповів мені твою історію. Сумно, нічого не скажеш. Але я… Я теж була зайвою у власній родині, тож розумію, про що кажу.
— Правда? — здивувалася Віра.
— Правда. У мене навіть мачуха теж була. І дві зведені сестри, її дочки. Прямо як у казці про Попелюшку. А ще… Ще я так само, як і ти, опинилася одного разу одна з дитиною на руках.
Відмінність у тому, що я на той момент уже обіймала керівну посаду. Жила у своїй квартирі, міцно на ногах стояла. І років мені було набагато більше. Але все ж… Тож бачиш, скільки між нами спільного. Віра дивилася на свекруху так, ніби бачила її вперше. Виявляється, вона зовсім нічого про неї не знала.
— Одним словом, — рішуче підбила підсумок Лідія Єгорівна, — ви з Нікою переїжджайте до мене. На перший час. Поки ти на ноги не встанеш.
Віра стояла як громом вражена. Свекруха… Вона якось завжди тримала дистанцію, вони навіть майже не розмовляли весь цей час. А тут раптом таке… Лідія Єгорівна пропонує допомогу, та ще яку.
Віра голову зламала, розмірковуючи над тим, де взяти гроші, щоб продовжити оренду і не опинитися з дитиною на вулиці — і тут просто подарунок долі. І знову почалося у Віри зовсім інше життя. У Лідії Єгорівни їй було комфортно і спокійно. Свекруха… Ні, вони так і не стали близькими людьми, але приємними сусідами — як мінімум. Вірі та Ніці виділили окрему кімнату, найбільшу і світлу.
Лідія Єгорівна брала внучку на прогулянку, даючи можливість невістці відпочити, зайнятися своїми справами. Щоправда, літній жінці доводилося часто лягати в лікарню, здоров’я її все погіршувалося. Віра і Ніка їздили її провідувати. Макс виявився неправий. Так, його мати не була емоційною, ласкавою чи балакучою. Зате вона відрізнялася надійністю і порядністю, а це куди важливіше…
