Саме стільки вона не бачила ні Лізу, ні Діму і спеціально переводила тему розмови, коли хтось зі спільних знайомих починав про них говорити. Лізина мати, тітка Катя, випадково зустрівши Таню на вулиці, якось спробувала з нею поспілкуватися. Однак горда дівчина сказала, що їй пора бігти.
Тітка Катя потім за чутками поїхала до дочки, але Тетяні було все одно. Аби більше ніколи не бачити й не чути про зрадників. Дівчина страждала, переживаючи все глибоко в собі, і тільки майбутній чоловік Гнат зміг трохи розтопити лід у її серці.
Він підкорив ввічливістю, турботою, вмінням міркувати на різні теми. Тетяна відповіла на його залицяння, але, втім, і сама розуміла, що на виникнення симпатії вплинув і страх залишитися самотньою старою дівою. Чи жарт сказати? Після зради минуло чи не більше десяти років.
Таня за Гната і заміж вийшла, напевно, тільки тому, що він був антиподом Дмитра і зовні, і за характером. Тільки все одно спільне життя не склалося. Тетяна хотіла потихеньку піти, але раптово Ліза переключила увагу з Олі, яка ледь не плакала, на неї і не менш голосно, хоча й більш радісно, закричала:
— Танюха! Блін, точно, Танька, це ж ти! А то я дивлюся, наче так, а наче й ні. Ядрьон батон, молодчинка, ти майже не змінилася. Тільки погляд втомлений якийсь. Чого, як нерідна, на порозі мнешся? Заходь.
Ледь не знісши Олю, що стояла перед Танею, Ліза схопила давню знайому за зап’ястя, оскільки в руках у неї були сумки, і потягнула всередину будинку. «Заходь, заходь швидше, посидимо, поговоримо. Стільки років не бачилися. У мене, сама бачиш, чотири дитини вже, а ти як?».
Тетяна була в шоці, бо раптом зрозуміла: Лізу не мучить навіть тінь сорому за те, що сталося між ними в минулому. «Чого витріщилися? — прикрикнула господиня на своїх старших дітей. — Максим, відведи Алісу в дитячу і в манеж посади. Світлана, Оля, живо на кухню».
«Швидко чистіть картоплю, ставте воду на вогонь. З тобою, Ольго, у нас пізніше розмова буде. Ти мені за проґавлені гроші відповіси. Бач чого, як дорослу тебе на таке важливе завдання відправила, а ти все зіпсувала. Ось і будете тепер на картоплі та макарошках сидіти».
Як не намагалася Тетяна пояснити заклятій подрузі, що їй ніколи, що треба їхати додому, до Лізи її слова ніби й не долітали. Щойно чищені бульби опинилися в киплячій воді, мати прикрикнула на своїх старшеньких: «Усе, бризнули звідси, швиденько. Сидіть у дитячій, і щоб ні звуку звідти не доносилося. Не заважайте нам із Танюшкою спілкуватися».
«Ось, — звернулася Ліза до гості. — Чотири дитини. І доводиться бути командиркою, інакше від них порятунку не буде. Вони ж у мене ще до всього і різновікові. Світці чотирнадцять, Ользі дванадцять, Максимку п’ять. А Лізці скоро два рочки буде. За всіма різний нагляд потрібен».
Обстановка на кухні була не надто приємною і мало сприяла спілкуванню. Хоча Таня не була розпещеною і рафінованою панночкою і спокійно могла тулитися і на набагато меншій площі, але тут їй було страшенно дискомфортно. У мийці та на столі височів брудний посуд. Кислуватий запах викликав неприємні асоціації з повним відром для сміття, яке, схоже, стояло десь на кухні.
Перехопивши погляди нежданої гості, господиня пояснила: «Через сусіднє будівництво водопровід пошкодили, так що чекаю, поки налагодять. Тоді й змушу Світку з Олею все перемити. Так-то, щоб приготувати і руки помити, ми з колонки носимо із сусідньої вулиці».
Як загіпнотизована, Таня сиділа на не надто зручному табуреті й дивилася на Лізу, не розуміючи, як та зі справжньої красуні перетворилася на хабалисту бабу звичайнісінького базарного типу. Жінка голосно реготала, закидаючи голову, і захлинаючись розповідала: «Ой, Танюха, ти просто по гроб життя мені дякувати повинна, що я тебе від такого подаруночка, як Дімочка, позбавила».
«Я-то думала, батько в нього військовий, скоро на заслужений відпочинок за вислугою років вирушить, квартиру йому дадуть, і ми де-небудь у хорошому місті осядемо. Ех, у моїх планах усе так струнко було. Але Дімка примудрився зі своїм батьком міцно посваритися. У результаті з немовлям Світці шести місяців не було, коли ми в орендованій кімнатці опинилися».
«Дімка запсихував, попивати став, навіть погулював. Що й казати, поквапилися ми з ним сім’ю-то створювати. Зовсім зелені були. У ліжку наче ще нічого, якось нормально було, а от розмовляти було ні про що. Дімка наче як навіть із презирством до мене ставився».
«Спершу натяками, а потім і прямо почав заявляти, що я його нахабно захомутала, своєю вагітністю по ногах-руках зв’язала, наче він собачка на повідку, куди тягнуть, туди й тупає». Здивована до неможливості Тетяна навіть і не знала, що сказати на такі одкровення. Але Єлизаветі, схоже, просто треба було виговоритися. Вона продовжила свою промову, не помічаючи, що гості зовсім некомфортно її слухати.
«Загалом, досить скоро я від туги і, в помсту, чого й казати, із сусідом розважатися почала. Начебто все якось благополучно було, а потім якось ми спалилися. Дімарік рознервувався, став на мене з кулаками кидатися. Мій хахаль як почув, що справою смаженою пахне, так із кімнати дременув, що тільки п’яти виблискували».
«Дімка на розлучення подав, а я й опиратися не стала. Зовсім не таким хорошим він виявився. Все, що змогла з нього урвати — це аліменти. Йому і на Світку, і на Ольку, яка ніби в шлюбі з ним зачата була, платити доводиться. Чесно кажучи, я й сама не знаю, чия вона вийшла».
«Як на зло, у мене з карткою тимчасові проблеми, і я сьогодні он цю дурепу за готівкою відправила. Вона їх вухами проґавила. Та ще й без телефону залишилася. Максик і Аліса в мене від нинішнього чоловіка. Але він майже об’ївся груш. По кілька днів удома не з’являється, а коли приходить — теж радості мало».
«Зате обіцяють скоро нову квартиру дати. Ми ж сюди недавно переїхали, ніби слідом за Дімкою приїхали, щоб крім аліментів ще всякі додаткові бонуси отримувати. Він-то добре влаштувався, падлюка. Знайшов собі жінку, яка його на непильну роботенку прилаштувала».
«Офіційна зарплата, правда, як кіт наплакав, але зате по-сірому чудова сума в конвертику щомісяця його радує. Я це точно знаю, тому що знайома на тому ж підприємстві працює. Загалом, Дімасік добровільно допомагати ніби й не проти, але всіляко ухиляється. Ось і доводиться до нього дівчат підсилати».
«Пливе мізками, коли вони його просити починають. Звичайно, я поквапилася. Вважай, безкоштовно і Світку, і Ольгу народила, зате ось із Максимком чітко вийшло. Наче спеціально під нього цю тему з материнським капіталом замутили. Шкода, звісно, що не готівкою в руці, але хоч щось. З паршивої, вибач мене, вівці, хоча б вовни жмут».
Ліза, озирнувшись на всі боки, не помітила іншого чистого посуду, крім таці, на якій стояв декоративний самовар. Швидко переставила його просто на брудну підлогу, а у звільнену імпровізовану тарілку переклала картоплю, що зварилася. Після цього спритним звичним рухом дістала з шафки одноразові стаканчики, явно використані багаторазово, і хлюпнула в них каламутну рідину з пляшки…
