«Ти не гидуй, Танька. Це напій, вироблений моїм мужиком. За якість ручаюся. І п’ється, як вода, і голова вранці боліти не буде. Зараз по чарці пропустимо, і ти мені розкажеш, як живеш, чим захоплюєшся, де працюєш. А то, що я все про себе та про себе».
«Слухай, а діти в тебе є? По фігурі схоже, що ні. Але ти не тягни, я ж за тебе всього на пів року старша. А сама бачиш, який у мене комплект? Ну що, молодець я?». Не чекаючи відповіді гості, Ліза підтвердила: «Звичайно, я молодець. Ти не думай, я не хвалюся».
«Просто сама себе не поллєш, так зів’янеш. Треба, неодмінно треба себе хвалити. Все я вчасно встигла. Он, поглянь, Світлана вже майже наречена, а я ще молода зовсім. Ну круто ж! І тобі, Танька, пора, пора дітей заводити. Жіночий годинник цокає, і озирнутися не встигнеш, як на порозі старість намалюється. А ти одна, як перст».
«Тож бігом мужика шукати й народжувати. Та он, хочеш, Дімці зараз дзвякну і повідомлю, що тобі підмога в такій пікантній справі потрібна. Думаю, він не відмовить. Допоможе, і потім заважати не буде. Дитинка тільки твоя буде, без домагань з його боку. Інакше його дружина Мегера швидко з ним розбереться. А Дімка не дурень, вигідний шлюб руйнувати. Ну що, дзвоню?».
На душі у Тані було мутно і від непроханої поради, і від сумнівної пропозиції, і взагалі від небажаної зустрічі з нахабною, безпринципною Лізою. Як вона взагалі сміє давати поради, живучи майже як недолуга жінка в конкретному свинарнику? Таня фізично відчувала, що задихається в цій обстановці, і немов прокинувшись від мороку, хотіла висловити колишній подрузі все, що думає, проте їй завадив боязкий голос Олі, що пролунав за спиною.
«Мамо, можна я нам трохи картоплі відкладу? Макс їсти просить, та й я з ранку нічого не їла суттєвого». Тетяна піднялася з табуретки, звільняючи місце. «Спасибі за пропозицію, Лізо, але мені правда пора. До того ж і твоїм дітям, напевно, спати пора».
Ліза була явно незадоволена, що її друга дочка перервала посиденьки. Таня помітила, що колишня подруга ледве втримується від лайки. Біля порога стояли сумки із зібраним на дачі врожаєм. Відчувши дивне почуття жалю, Таня дістала сумочку з ключами і гаманцем, що лежала збоку, і повідомила: «Це, Лізо, твоїм дітям, вітаміни. До побачення».
Жінка покинула будинок колишньої подруги і, дійшовши до наступного, притулилася до дерева, що росло на тротуарі. Спогади сколихнулися брудними хвилями, заповнюючи думки. Як же вона ненавиділа тоді і Лізу, і Діму, бажала їм усього найнедобрішого.
Зараз ось з волі випадку змогла подивитися на те, як живеться зрадниці. Але ніякої радості не відчула. Було шкода насамперед дітей і, чого вже тут, навіть Діму і Лізу, яким колись придумувала найболісніші покарання. «Тетяно, — покликала жінку Оля, яка наздогнала її, — ви мені так свій номер і не продиктували. Будь ласка, ось листок і ручка, напишіть мені його».
Хоча жодного бажання спілкуватися з будь-ким, хто має стосунок до Лізи, у Тані не було, вона, втомлена й морально спустошена, виконала прохання дівчинки. Оля посміхнулася, блиснувши в напівтемряві білими зубками, і запитала: «Можна я, коли в мене знову телефон буде, вам іноді дзвонити буду?». Таня кивнула і порадила: «Біжи додому, Олю. У тебе складний день видався. Поїж і лягай спати».
Дівчинка помахала рукою і побігла додому. Таня дочекалася, поки за Олею зачиняться двері, і поспішила до себе. Пізній час не залишав шансу на те, що громадський транспорт продовжує ходити вулицями міста. Слід було швидше забратися з наповненого будмайданчиками району і поквапитися опинитися у власній квартирі, щоб, нарешті, відпочити від несподіваних подій.
Дивно, але жінка спокійно, ніби ангел-охоронець розпростер над нею крила, дісталася до будинку і, прийнявши душ, вирушила в ліжко. Чи то нервове перенапруження далося взнаки, чи то тривалий відпочинок на дачі, але сон до Тетяни не поспішав. Вона і овечок рахувала, і інші техніки застосовувала, але ніщо не допомагало.
У пам’яті, змішуючись між собою, спливали події минулого. Жінка не могла зрозуміти, невже Лізу зовсім не мучило сумління через те, що вона колись переступила межу порядності. Звичайно, неможливо сказати, як би склалися стосунки з Дімою, але все-таки була ймовірність того, що цілком благополучно.
Можливо, у них би й діти були. Окремим приводом для хвилювання був той факт, що тепер зрадники живуть із нею в одному місті. Хоча воно й велике, але ймовірність випадкової зустрічі збільшується. Смикнув же мене чорт затриматися на дачі, а потім помітити сумну дівчинку і допомогти їй.
Якби заздалегідь знала, чия Оля донька, пройшла б повз або просто дала грошей на квиток. Ось уже правда, не роби добра — не отримаєш зла. Під акомпанемент таких думок, що жалять, незручних, провокують, Таня, нарешті, занурилася в тривожний сон.
Ранній літній ранок ще балував прохолодою, але, судячи з усього, день знову мав видатися спекотним. Завдяки негараздам, що раптово навалилися на роботі, Тетяна навіть не згадувала про зустріч напередодні. Зате ввечері, під час традиційної телефонної розмови з мамою, на жінку знову накотив смуток.
Не відразу і трохи пом’якшуючи враження від зустрічі з колишньою подругою, вона все розповіла. Марія була категорична. «Дочко, ти в мене виросла чудовою, милосердною людиною. Але пам’ятай, що, коли простягаєш руку допомоги, важливо вчасно ухилитися від стусана подяки».
«Танечко, я тебе просто благаю, не шкодуй цю Лізку. Вона сама вибрала свою долю. Не ти винна в тому, що в неї зараз чотири дитини. Ягоди залишила їм, і добре. Буде з тебе актів підтримки».
«Навіть заради дітей шкодувати Лізу не варто. Вони, звісно, ні в чому не винні, але від таких заклятих подружень заради власного щастя треба триматися подалі. Якщо я щось у житті розумію, то навряд чи вона могла змінитися на краще. Забудь про неї і не згадуй. А раптом об’явиться — жени поганою мітлою».
«Шкода, звісно, що ти її дочці свій номер телефону дала. Але я тебе розумію. Втомилася, розгубилася. Втім, нічого. Якщо у Лізи нахабства зателефонувати вистачить, заблокуєш її номер і всього-то й ділов. Чим менше з такими людьми спілкуватися будеш, тим краще. Нічого хорошого від підлих зрадників чекати не доводиться».
Тетяна обіцяла мамі, що в жодному разі не буде доброзичливо відповідати на Лізині спроби знову зблизитися, і трохи заспокоїлася. Справді, особисто її, Таніна, совість чиста. Вона допомогла дівчинці безкорисливо, від душі, і все на цьому…
