З його богатирським здоров’ям льотчика все йому дарма. А ось Михайло не наважився потикатися в море. Примчав із міста тільки щоб із братом побачитися. На першому курсі довго прогулювати йому поки боязко. Добре, що хоч навчаються в одному інституті з Кирилом. Ользі й Людмилі так спокійніше. Кирюша приїхав до рідних уже статечно. Третій курс, вважай, уже студентський старожил. Тільки Настя сумлінно підкорює медичний Олімп. Навіть на пару днів не вирвалася.
Тож у домі зараз Люда, Ольга і троє хлопчаків. Краса. Весь сімейний склад вони вже до Нового року в гості чекатимуть. Скільки років минуло, як вони вже живуть біля моря? Обидві жінки, мабуть, точно й не скажуть. Радісно інше. Вони зробили правильний вибір. Все змогли, з усім впоралися. Живуть скромно, шляхом того, що в курортний сезон здають затишний флігель у дворі та пару кімнат у будинку.
Ольга навіть роботу собі тут знайшла. Непильну, касиром у продовольчому магазині. Правда, не особливо й заробітну. Вони помінялися ролями з Людою. Тепер та зустрічає подругу або вже навіть сестру з роботи, годує нехитрою вечерею, а потім вони йдуть до моря. З паличкою Люся ходок невеликий, але трохи прогулятися все-таки може. Увечері чай з неодмінними плюшками й цукерками.
Обидві жінки вже сповна наїлися сімейного щастя. Кавалери, які спочатку було намагалися в пошуках курортних пригод позалицятися до симпатичних панянок, усі побоку. Ні Людмила, ні Ольга любові не чекають і не хочуть. Тільки мирного спокою. Так теж буває. Зараз ось Ольга йшла курортним парком і відчувала дежавю.
Все ті ж червонолисті клени та бруслини. І та ж горобина з чорними ягідками-намистинками. Зарості кипарисів взяли на себе роль хвойних представників. І немає тільки беріз у жовтих костюмчиках, що сором’язливо прикривають білі стрункі талії. Її роздуми про те, що колись у її житті такі картинки вже були, перериває схвильований дзвінок дочки.
«Мамо, я тільки що бачила в лікарні батька. Ти не уявляєш, у якому жалюгідному стані він перебуває. Він був не сам, у супроводі якоїсь молодої й дуже злісної особи. Вона весь час його підштовхувала і шпиняла, шипіла на нього, як змія, щоб покваплювався. Я все дізналася, мамочко, він тепер сліпий. Я попросила хлопців, що проходять практику у відділенні нейрохірургії, куди батько зайшов із тією особою, і вони роздобули мені відомості про нього».
«Було падіння навзнак, не знаю за яких обставин. Після лікування, операції, все одно виникли ускладнення. Новоутворення у вигляді пухлини, що швидко розростається і незворотно пошкодила зоровий нерв. Перш ніж дзвонити тобі, я вже проконсультувалася на кафедрі в нашому інституті. Батькові ж нічого не зможе допомогти, він так і залишиться сліпим». Ольга слухала доньку і намагалася уявити собі Берестова безпорадним…
