Запрошення на вечірку на честь двадцятиріччя закінчення інституту прийшло під час чергової відсутності Єгора вдома.
Ольга Миколаївна вже так звикла до його довгих відряджень у справах, що визнала за можливе вирушити на банкет без супроводу чоловіка. Вона практично не підтримувала стосунків із колишніми однокурсниками. Після першого декрету все тягнула час із виходом на роботу, знаходячи все нові й нові причини залишатися з Настею вдома. Єгор Станіславович уже давно мав свій власний торговий бізнес, і колишній простий формат «купи-продай» тепер значився великою компанією.
Уже начебто й полиці у всіх магазинах давно ломилися від розмаїття будь-якої продукції, але Єгор Станіславович легких шляхів не шукав ніколи. Все так само брався за неможливе і привозив з усіх континентів те, що так і залишалося для його країни дивовижним. Ольга в його справи ніколи не втручалася. Через п’ять років після Насті народила сина Михайла, жила собі на втіху, не знаючи матеріальних проблем.
Якось спробувала попрацювати секретарем у ще одній адвокатській фірмі, але швидко занудьгувала, а тому сховала диплом, що засвідчує її фах у юриспруденції, куди подалі. Єгор її рішення схвалив, завжди говорив дружині: «Люблю повертатися з далеких мандрівок до твоїх борщів, затишку і чистоти у квартирі, випрасуваних сорочок, що пахнуть кондиціонером для білизни. Тут мій дім, моє вогнище, мій притулок, мої улюблені діти, а ти над усім цим головна, люба».
Ольга запнулася на півслові, знову майнуло питання в голові. Цікаво, тій, іншій своїй жінці він говорить ті самі слова, чи для неї в нього припасено щось інше? Вона виразно згадала свій ступор, коли почула від своєї давньої приятельки-однокурсниці: «А красунчик наш Берестов і його дружина Людмила щось на зустріч не прийшли? Про Єгора відомості до всіх доходили все більше уривчасті, ніби ви з ним прожили всього кілька місяців, а потім розлучилися, і він до Люди переметнувся».
Та додала: «Начебто у вас дітей з ним у шлюбі не трапилося, а Люся вже з животом виходжувала». Ольга Миколаївна пам’ятала яскраву рудоволосу Людочку, першу реготуху на їхньому курсі, але ніколи й близько не бачила, щоб її тоді вже молодий чоловік на неї хоч погляд кинув, а вже тим паче знаки уваги їй приділяв. Зустрічалися вони разом усе більше на лекціях. Руда бестія іноді за ряд столів просто перед ними сідала.
Але не могли ж Єгор і Люда бути такими першокласними брехунами, щоб Ольга ні сном ні духом не зрозуміла, що в її чоловіка є коханка, та ще й просто під її носом? Все-таки їхня однокурсниця щось явно плутає. Сумнів Ольги розвіяв їхній ще один товариш по навчанню, який налетів на неї біля столу із закусками й одразу затараторив: «О, Ольго! А твій ексчоловік зі своєю яскравою пасією чого на банкет не завітали?»
Він вів далі: «Ви ж із ним полюбовно розійшлися, судячи з того, що він нам на зустрічі на честь десятиліття закінчення інституту розповідав. Вони тоді з Людкою таке танго удвох виконали на конкурсі! Усі призи за найкращий танець відхопили, і від журі, і від глядачів. Єгор сказав, що ти заміж вийшла за іншого чоловіка і чекаєш від нього другу дитину. Хоча, можливо, я щось плутаю у твоїй біографії».
«Ти так якось віддалилася від нас усіх, коли скороспіло вийшла заміж за Берестова. А я ж був у тебе закоханий на другому і третьому курсі. Ну, а ти нашого загального кумира Єгорку вибрала. Чому, втім, ніхто не здивувався. Дівиць він укладав штабелями на раз. Хлопці за це на нього навіть не ображалися. Рідко хто міг встояти перед непохитною чарівністю Берестова».
Ошелешена цією розмовою Ольга помацала своє чоло і щоки. Чомусь подумала: у мене жар, лихоманка чи марення в цих двох? У Єгора не може бути ніякої іншої дружини. Це вигадка, казка, фантазія. Вони разом уже понад два десятки років, тут якась помилка. Вона почала вести підрахунки: де і чим міг займатися чоловік у той рік, коли виповнилося десять років після закінчення ними юридичного факультету?
Все вірно. У цей час вона якраз чекала народження Мишеньки, і Єгор згорав від нетерпіння разом із нею. Усе твердив: «Настя в нас уже велика. Буде тобі юна помічниця із синочком. Я, як про результати УЗД дізнався, такий радий був, що тепер у нас ще й хлопчисько буде». Студентська подружка Ольги ткнула її пальцем у бік, пожартувала: «А чого це щоки в тебе стали такими пунцовими? Невже за Єгоркою ще сохнеш-тужиш?»
«Так не треба було вам із ним розлучатися. Твоїм би так і залишився. Він казав, що шуму і суєти ти не любиш, домосідка і нудна особа. Не те що його Людочка-милочка. З нею він і живе, і світом подорожує, і двох пацанів легко і весело ростить. Жінка, на його думку, має бути трохи ураганом, цунамі, а ти тихоня і надто спокійно на світ дивишся. От ви й не зійшлися характерами».
Ольга відчула, що тоне в кошмарі цієї інформації. Схопила келих вина з таці, яку проносив повз них офіціант, зібралася з силами й відповіла: «Помиляєшся, люба. Мої щоки червоніють від вина. Та й душно тут трохи, хоч уже й кінець літа, а дні все ще стоять спекотні. Єгор усе про нас сказав вірно. Розбіглися полюбовно, і тепер обидва щасливі в нових сім’ях. У мене вже є майже доросла донька, їй сімнадцять. А дванадцятирічний Михайло — це взагалі моя головна надія й опора».
Вона додала: «Забудемо Єгора і Людочку. Давай краще вип’ємо за нашу зустріч через стільки років. Хай будуть наші долі й надалі до нас прихильні». Ольга Берестова, віддана і вірна дружина Єгора Берестова, відпустила себе тільки в туалеті ресторану. Замкнулася в кабінці, благо в приміщенні вона була одна, і щосили вдарила кулаком у стіну. Кісточки пальців миттю забарвилися кров’ю, але вона не відчула фізичного болю.
Отруйна рана розчарування розросталася в неї всередині, тепер вона чомусь була впевнена, що її колишні однокурсники не збрехали. У Єгора є ще одна дружина. А вже яким чином так вийшло, вона з’ясовуватиме пізніше. Повільно і розумно, без єдиного крику. Зараз Єгор у черговій тривалій поїздці, а може, просто змінив один дім на інший і зараз обіймає Людочку.
Вона не буде поспішати…
