Подумає і вирішить, як з усім цим жити далі. Ольга не змогла після тієї зустрічі колишніх однокурсників нічого сказати Єгору. З так званої поїздки він повернувся, як завжди, натхненний і щасливий. Привіз усій родині подарунки, та не аби які, а саме те, чого кожному з них хотілося. Тепер, дивлячись на екран новісінького смартфона, вона не обіймала ніжно чоловіка за чергову іграшку, як раніше.
Вона була стриманою і відстороненою, але чоловік ніяких таких змін у ній не помічав. Був за своєю звичкою безтурботний і задоволений собою. Ні словом, звісно, не прохопився дітям. Ольга ж весь час гарячково думала про своє. Спочатку поговорити чи спочатку подати заяву на розлучення? Дивлячись перед сном якийсь медичний серіал по телевізору, раптово придумала розіграш.
Вона скаже чоловікові про своє бажання розлучитися, але причину назве іншу, не його зраду. Влаштує йому перевірку на любов і «вошивість». Ольга все ніяк не могла дати остаточну оцінку вчинку Єгора. Друга сім’я — це гра така? Чи це усвідомлена зрада? До важкої для себе розмови вона морально готувалася досить довго, а потім пірнула як у вир. Зважилася перейти Рубікон мало не вбрід.
Діти того вечора по своїх друзях розбрелися, а Ольга затримала Єгора на кухні після вечері. «Нам треба поговорити, і справа серйозна, Єгоре. Не поспішай у вітальню до телевізора. У мене для тебе погані новини. Вчора прийшли результати мого обстеження. Я хвора, і жити мені залишилося не більше ніж пів року». Берестов мимоволі сіпнувся, але Ольга не змогла прочитати його емоції.
Його обличчя залишилося непроникним. Ні швидкої пропозиції врятувати її за будь-яку ціну, ні сплеску печалі у відповідь. А що вона, власне, чекала від нього? Що він зараз швидко одягне костюм супергероя і помчить її в чарівний всесвіт, де люди не хворіють? Вона набрала в легені побільше повітря і продовжила: «Єгоре, я не хочу стати для тебе тягарем на той час, поки буду залишати цей світ. Не вважати це примхою або нікому не потрібним пафосом, але я хочу провести свої останні дні без тебе, тому подаю на розлучення».
Берестов завмер, здивовано на неї озирнувся: «Розлучення-то навіщо? Якщо знадобиться, я можу весь цей час бути відсутнім удома, якщо для тебе це так уже важливо». І більше ні слова, ні звуку. Ольга чудово знала, що вона нічим таким невиліковним не хвора, але в цей момент їй стало по-справжньому страшно. З ким вона прожила понад двадцять років? З олов’яною, бездушною людиною?
З байдужим монстром, який так спокійно реагує на її слова про біду? Її руки, що тримали кухонний рушник, безвільно опустилися. Вона відчувала такий внутрішній біль, що навіть яскрава лампочка, яка горіла за затишним абажуром, не змогла розвіяти темряву, що згущувалася навколо неї. Берестов нічого не запитав про те, який їй поставили діагноз. Лише сказав, ідучи з кухні: «Про гроші на ліки, які можуть тобі знадобитися, можеш не турбуватися. Я зараз же скину тобі на картку пристойну суму, щоб ти нічого не потребувала».
Вона безнадійно зрозуміла: хвилину тому він уже підписав їй вирок, дізнавшись, що колишніх борщів і чистих сорочок, імовірно, вже більше в цьому домі для нього не буде. Але як же їхня велика і світла любов? Для нього вона вже давно перетворилася на пшик. У Ольги Миколаївни не було сил іти до Єгора, бачити його. І вона спочатку намила до блиску газову плиту, а потім взялася за старі улюблені каструлі.
Робити що завгодно, тільки не бачити його. На те, щоб сказати чоловікові ще хоч слово, у неї не залишилося енергії. Кулька, з якої щойно випустили все повітря, і вона більше не зможе злетіти. Спати лягли в різних кімнатах, при цьому Єгор не забув пожартувати: «А прізвище своє дівоче візьмеш? Будеш знову Лисичкіною?» Ольгу покоробило. Зараз вона ненавиділа Єгора з такою силою, з якою раніше кохала.
Ідея розлучення з цієї хвилини перетворилася для неї на нав’язливу манію. Наступного дня просто з ранку вона дійсно оформила заяву на розірвання шлюбу. Але у Єгора все не знаходилося часу, щоб усе заповнити й підписати. Вдома він тепер майже не ночував, забігав іноді лише за якимись своїми речами. Вона нутром відчувала: чоловік відсиджується у рудоволосої Людочки, яка, мабуть, має простіший і легший норов.
Щоб її новина про хворобу не виглядала фарсом, вона підготувала декорації. Тепер у їхній спальні її половина ліжка завжди була розібрана, а на тумбочці поруч вишикувалися ряди пляшечок з ліками. Настя і Міша завжди були такими тактовними дітьми. Питань матері зайвих не ставили, в душу не лізли. Вони вже були цілком самостійними й інтуїтивно розуміли: у домі коїться неладне.
Але батьки з цим самі повинні розібратися тільки удвох. Ольга Миколаївна була їм вдячна. Подумала була про серіали, які іноді любила подивитися. У них діти вічно починали вередувати, ставити старшим умови, вимагати уваги. Їхня доросла донька і син-підліток чудесним чином виросли без дитячих комплексів, про які так любили розповідати психологи в популярних ток-шоу. Вчилися, готували собі майбутнє, залишивши Ольгу і Єгора сам на сам із сімейним розладом.
Настя було переполошилася, коли мати приготувала собі ложе хворої. Але Ольга Миколаївна швидко все перевела на жарт, пояснила їй і синові: «Спокій, тільки спокій, мої дорогі. Це я експеримент проводжу. Ось є легендарний феншуй, а є інші практики, маловідомі. Ви ж пам’ятаєте найтяжче хвору людину у світі? Як називав себе Карлсон у мультфільмі та книжці Астрід Ліндгрен?
