Так ось, я не хочу ним бути».
Вона додала: «Я недавно передачу розумну дивилася про здоров’я та екстрасенсів. Так там таким чином порадили недуги від себе відганяти. Не хворіти, а вдавати, що вже перехворів. Хвороба побачить, що вона вже тут була, і покине будинок геть». Ольга розуміла, що говорить дітям відверту нісенітницю, але пояснення спрацювало. Коли Настя і Михайло викотилися з кімнати, вона вперше за останні дні посміхнулася.
Треба ж, що неймовірнішу маячню вигадуєш, то легше в неї вірять навіть такі просунуті скептики, як її діти. Добре, вони всі ці цікаві ток-шоу ніколи не дивляться, вважаючи марною тратою часу. Інакше б вони відразу відчули підступ. А так пішли, цілком задоволені її розповіддю. Чудить мати, та й годі. Єгор, що зайшов додому вкотре, на масу лікарських препаратів глянув із побоюванням.
Він поспішив скоріше покинути кімнату, де пахло неприємностями. Запитав тільки, чи вистачає їй коштів на лікування, на що Ольга парирувала, що їй було б легше, якби він скоріше завершив усі церемонії з розлученням. Він із досадою кивнув і пообіцяв їй, що скоро обов’язково знайде час. Але знову втік. Ольга розуміла: Єгор тягне з розлученням навмисно, але не розуміла, чому.
Щоб добити чоловіка ще більш вагомими аргументами, наступного разу вирішила розіграти його за повною програмою. І ніхто з героїв цього спектаклю, розробленого Берестовою Ольгою Миколаївною, достеменно не знав, що коїться в голові її чоловіка. А в ній не було для його першої дружини нічого втішного. Звістку про хворобу Ольги він сприйняв майже спокійно. Давно вже зрозумів, що не кохає, та й ніколи не кохав цю жінку.
Ранній шлюб, його помилка з вибором, що подарувала йому нескінченний затишок у домі й нічого більше. За великим рахунком, він залишався з Ольгою Лисичкіною, яка стала після заміжжя Берестовою, більше з жалю. Був свідком того, як вона дуже рано, ще в студентстві, поховала батьків: обидва підхопили якусь вірусну інфекцію і пішли від ускладнень один за одним. Безпорадна Ольга, знаменита своїм теплим серденьком на курсі, була така самотня і така якось беззахисна, що йому захотілося раптом пограти в лицаря.
Та й закохалася, вчепилася вона тоді в нього так ніжно і зворушливо, що він вирішив укласти з нею законний шлюб. На невеликий термін, до першого приводу для розлучення. А залишився поруч на довгі двадцять років. Він швидко зрозумів, що Ольга — ідеальна кандидатура на роль соратниці. Дім, діти, спокій поруч із нею йому будуть забезпечені завжди.
А те, що вів паралельне життя з Люсьєн, як він називав свою другу пасію, він навіть не брав до уваги. Дочка батьків із маргінальними замашками була одразу готова для нього на все. Не буде штампа в паспорті — та кому він потрібен? Господині з неї так і не вийшло, а ось пристрасті вона йому забезпечувала із завидним ентузіазмом. Несподівано хватка, досить тямуща, спритна не по роках Люся.
Вона була створена для нього немов на контрасті з Ольгою. Та ось біда-несподіванка. У якийсь момент він зрозумів, що хотів би, щоб так усе й залишалося. Одна нехай так і доповнює іншу. Оля трохи квочка, возитиметься на кухні, роститиме їхніх дітей, підкидатиме вуглинки в сімейне вогнище. Люда, звісно, теж дружина, вже не зовсім тільки коханка. Завжди підкаже з угодою й обійме так, що він знову на якийсь час втратить голову.
Ось так він і жив на дві сім’ї. Благо матеріальних засобів на таку розкіш вистачало. Оля про Люду ні сном ні духом. Люда про Олю знала все. Навіть подарунки йому допомагала вибирати умовно «старшій» дружині на Восьме березня і дні народження. І завжди вгадувала. Ольга ні про що не здогадувалася і була вельми щаслива. Те, що вона захворіла, вносило в існування Єгора дисонанс, але особливого горя він не відчував.
Мабуть, настав момент, що доля вирішить усе без його участі сама. Берестов сумлінно покопався всередині себе. Ні, особливого співчуття до Ольги він у собі так і не знайшов. Єдине, у чому був упевнений — матеріально має допомагати їй до самого кінця. Совість наполегливо нагадувала, що старша дружина відпрацювала на нього ці два десятиліття беззаперечно. Він зважив одразу ще й свою любов до дітей в обох сім’ях.
Людочці, поки сини Антон і Кирило були ще маленькими, няньки вічно допомагали. Ольга ростила сина й доньку сама, була чудовою матір’ю. І що тепер? Старший син Берестова від Людмили вже другий рік навчався у військовому училищі й жив у ньому на повному пансіоні, здійснюючи свою мрію — стати льотчиком. Другий син від Люсьєн через пару років закінчить школу і збирається піти слідами батька — стати юристом.
Що стосується Насті, то з нею вже теж заздалегідь було все зрозуміло. Вчилася чудово, вже визначилася з майбутньою професією, хотіла стати дитячим лікарем. Наймолодшим із чотирьох був Михайло. Якщо Ольга помре, з ним буде найбільше заморочок. Єгор Станіславович зітхнув. Може, потім познайомити його з Антоном? Приклад майбутнього льотчика цілком може стати зараливим. А якщо що, Люся придумає що-небудь інше….
