Вже кілька днів Лариса почувалася зле, довелося навіть відпроситися з роботи. Вона думала відлежатися вдома, але наступного дня симптоми повторилися, і їй ставало дедалі гірше. Жінка поскаржилася чоловікові, та він не сприйняв це серйозно. Паша сказав, що це просто втома, яка накопичилася з часом. Організм дав збій, і не дивно: двоє маленьких дітей, п’ять і шість років, на роботі купа стресу, ще й по дому багато справ.
Щоправда, зараз однієї турботи позбулися, бо Лариса відправила дітей до своїх батьків. Жінка хотіла з чоловіком відпочити, вважала, що він на це заслужив, а то вдома вічно гамір. Паші важко було в це все вбудуватися, хоч він і намагався, але діти ж не його, тому йому потрібен перепочинок. Лариса скористалася пропозицією батьків і відвезла їм дітей на все літо. Думала, побудуть із чоловіком наодинці, може, вийде відпустку взяти хоча б на тиждень.
Але тут ця напасть, тож довелося йти до лікарні, хоча сил майже не було. Там, як і очікувала, нічого путнього не сказали, лише порадили харчуватися нормально і менше нервувати. Аналізи взяли, але лікарі сумнівалися, що вони щось покажуть. Пішла додому хворіти далі, а легше не ставало, з кожним днем усе гірше. Вже й не знала, що з’їсти — вивертало від усього.
Вагітність виключила одразу, хоча перевірила це першочергово, бо ще одна дитина не входила в плани подружжя. Але краще вже це, ніж незрозуміло що, та чоловік зрадів, що вона не вагітна. Йому поки що й двох вистачало, адаптуватися б хоча б до цих. З дівчатками він усе ще не міг порозумітися, хоча одружилися вісім місяців тому, ніяк не виходило знайти до них підхід. Казав, якби були хлопчики, було б простіше: можна було б і м’яча поганяти, а дівчата ляльок люблять.
Напевно, так воно і було, просто час ще потрібен, звикнуть. Головне, що Паша не побоявся взяти жінку з дітьми, і не просто взяв, а й піклувався про них. Він забезпечував родину, одяг купував — усе, якби це були його рідні діти. Щоправда, мати його протестувала: Рита Яківна не була рада, що син своє життя ламає, і постійно з ним скандалила. Його обраницю бачити не хотіла, казала навіть не приводити її.
Але дізнавшись, що у майбутньої невістки є велика квартира в центрі міста, в якій вона і жила з дітьми, свекруха змирилася із ситуацією. Адже у неї самої лише двокімнатна й тісна, де на кухні не розвернутися, а син жив із мамою до тридцяти чотирьох років. Ось тепер надія з’явилася, що з’їде, і він справді з’їхав після весілля…
