— Мамо, припини. Ти зовсім Дашу не знаєш, і взагалі не тобі з нею жити.
Дівчина, що причаїлася в темряві, слабко посміхнулася. Коханий її захищає, а отже, не все втрачено. А їй уже хотілося втекти з цих оглядин, накивавши п’ятами. До того було незатишно під холодним, вивчаючим поглядом майбутньої свекрухи. А ще це її вїдливе: «Сину, вийди на кухню на пару слів». Даші тоді стало так страшно, що аж живіт схопило.
Вона ж зовсім не збиралася підслуховувати, просто відпросилася до вбиральні у майбутнього свекра.
А тут такі баталії, та на підвищених тонах. Але коханий чоловік на її боці, адже Артем був дуже переконливим, коли пояснював мамі, що Даша — найчудовіша дівчина на світі, і що тільки з нею він має намір пов’язати свою долю, тож ніхто і ніщо його не зупинить.
Даша навіть перестала хнюпитися. Вона посміхнулася і тихцем погрозила майбутній свекрусі кулачком: мовляв, старайся, старайся, нічого в тебе не вийде, ти нас не розлучиш, так і знай.
А через три місяці заплановане весілля відбулося.
Свято пройшло на найвищому рівні, без жодних неприємних сюрпризів. А після нього молодята відбули в красиву теплу країну на медовий місяць. І Даша навіть розчулилася в літаку від того, який у неї чудовий, романтичний чоловік.
Після прильоту з відпочинку молодята оселилися у власній квартирі. Це житло раніше належало бабусі Артема, а тепер вони почали будувати тут своє сімейне вогнище. Ні-ні, Аріна Леопольдівна була жива і здорова, просто підписала дарчу на онука, а сама пішла жити до Дашиних свекрів.
«Мені так набагато зручніше, — пожартувала вона на прощання. — Буду потихеньку перетворюватися на бабусю, яка на старості років життя рідним псує, а ви вийте своє гніздечко і, головне, заводьте швидше пташенят».
Даша сприйняла це напуття буквально, і через дев’ять місяців подарувала рідні прекрасного хлопчика, а радісний Артем запропонував назвати сина Денисом на честь свого героїчного прадіда.
Даша навіть у долоні заплескала:
