— запитала здивована пропозицією Вікторія.
— Тут можливі два варіанти, — відповів Павло Сергійович.
Він детально розповів, що більшість дітей шкільного віку, які живуть у селищі, відвідують ліцей, розташований за десять хвилин їзди звідси. Сказав, що може влаштувати туди ж і дітей Вікторії, сам оплачуватиме їхнє навчання. Але якщо діти будуть проти ліцею, їх можуть щодня відвозити до рідної школи і забирати після уроків. Просто в цьому випадку на дорогу йтиме багато часу. Вислухавши роботодавця, Віка зрозуміла, що тут є про що подумати. А Павло Сергійович натиснув на болюче:
— Вікторіє, якщо ви погодитеся прийняти мою пропозицію, то на знак вдячності я моментально погашу залишок вашого боргу. Ну і зрозуміло, у разі п’ятиденного робочого тижня ваша зарплата підвищиться.
Вікторія вийшла з кабінету розгублена. Пропозиція Павла Сергійовича була дуже привабливою. Але якщо вона її прийме, то різко зміниться життя її дітей. Було зовсім незрозуміло, як це на них позначиться. Віка вирішила, що остаточне рішення прийме тільки після того, як поговорить із ними.
Наступного дня вдома у Вікторії відбулося бурхливе обговорення переїзду. Сімнадцятирічна Аліна прийняла новину із захопленням. Вона була не проти повчитися в ліцеї і завести нові цікаві знайомства. Але Вадик та Іллюша стали категорично заперечувати. У них були друзі серед однокласників, і розлучатися з ними хлопчаки ні в яку не хотіли. Однак сестрі вдалося вмовити братів. Вона пояснила їм, що у сім’ї великий борг, мамі доведеться довго і важко працювати, щоб розрахуватися з ним. А якщо вони приймуть пропозицію Павла Сергійовича, то він одразу погасить мамин борг, і сім’я може почати збирати гроші для поїздки на море влітку. Хлопцям дуже хотілося на море. Та й Діму вони, як і раніше, жаліли, були не проти проводити з ним час. Тож через три дні Вікторія повідомила роботодавцю, що приймає його непросту пропозицію.
Через кілька днів Віка забрала документи дітей зі школи. Павло Сергійович, як і обіцяв, влаштував їх у ліцей і перевіз сім’ю в котедж своєї загиблої сестри.
— Почувайтеся тут як удома, — сказав він, уперше показуючи Віці котедж і територію навколо нього. — Будуть якісь питання чи побажання, одразу звертайтеся до мене.
У нове життя сім’я Вікторії влилася дуже легко і швидко. Віка побоювалася, що діти багатих батьків можуть проявляти недружелюбність до її доньки та синів у ліцеї, але цього не сталося. Жінка вирішила, що має бути вдячна за це Павлу Сергійовичу. Напевно і педагоги, і вихованці знали, що це він влаштував дітей до ліцею. А його всі поважали і навіть побоювалися за різкість суджень і готовність завжди називати речі своїми іменами.
Вікторія була дуже вдячна Павлу Сергійовичу ще й за те, що він не забув своєї обіцянки, першого ж дня переїзду уточнив у неї суму боргу, що залишився, і відразу ж переказав гроші їй на карту. Тільки той, хто брав великі кредити або влазив у величезні борги, здатний зрозуміти радість Вікі, коли вона переказала залишки боргу своїй подрузі і зателефонувала їй.
— Катюшо, я щойно переказала тобі залишки боргу. Отримала?
Почувши ствердну відповідь, Вікторія засміялася.
— Катю, а до мене ж тільки-но дійшло, що ти мені послана небесами. Мало того, що ти мене виручила грошима, а я тепер спокійна, що у нас із дітьми є надійний дах над головою, так ти мені ще й чудову роботу знайшла. Я не знаю, як тобі дякувати. Ти мій порятунок і диво. Спасибі тобі.
— Та годі, дрібниці, — посміхнулася в слухавку Катерина. — Я рада, що в тебе все добре. А якщо ти хочеш зробити мені що-небудь приємне, то прошу тебе: зверни увагу на Павла. Він чудова людина, дружить із моїм чоловіком уже років двадцять, а ось із жінками йому катастрофічно не щастить. Мені здається, з вас вийшла б гарна пара.
— Катю, та ти з глузду з’їхала, — здивувалася Віка. — Він майже олігарх, а я нянька.
— Гарна пара! Та й узагалі, останнім часом я затуркана: то робота, то дім. Світу білого не бачу.
— Віко, ти не сперечайся зі мною, — перебила приятельку Катерина. — Просто придивися до нього. Я ж не кажу, що ви прямо завтра під вінець повинні піти. Придивись. І згадай, я завжди казала тобі, що твій Антон безхарактерний і ведений. Ось поки ти ним керувала, він був у порядку. А як знайшов собі молоде стерво, так одразу пішов на дно.
Почуте здивувало Вікторію. Вона давно нічого не чула про свого колишнього чоловіка, але думала, що справи в нього йдуть непогано. Антон умів заробляти гроші і бути приємним у товаристві. У нього ніколи не було особливих проблем ні з бізнесом, ні з оточенням. З легкою гидливістю в голосі Катерина повідала Віці, що недавно зустріла Антона на заправці.
— Ти не уявляєш, яким замученим і жалюгідним він виглядав, — сказала Катя. — Він так метушився біля машини, потім побіг по каву для своєї пасії. А вона з поважним виглядом сиділа в машині і дулася на нього. Вона мені здалася дивною. А коли я попросила Антона познайомити нас, він відмовився. Сказав, що Агаточка вагітна і в неї поганий настрій.
— Ось як, — здивувалася Віка. — Значить, у моїх дітей скоро з’явиться братик чи сестричка?
Катерина знову розсміялася:
