— Давай я тебе туди відвезу. Почекаю, поки ти святкуєш, і доставлю назад.
У Ірини не знайшлося заперечень, тому що вона слабо уявляла, як зможе залишитися під одним дахом з колишнім чоловіком. До того ж Кирило напевно буде зі Світланою, і в цих обставинах, звичайно, її ночівля в будинку Уляни Сергіївни може здатися чимось не надто пристойним. Михайло відмовився йти на саме свято, щоб ще більше не розпалювати обстановку.
Свято, як і припускала Ірина, пройшло трохи напружено. Але іменинниця була задоволена, і то добре. Кирило і Світлана, судячи з округленої фігури юної жінки, чекали первістка, і це, на диво, не викликало ніяких негативних емоцій. Все, що відчувала Іра колись до чоловіка, залишилося в минулому. Залишившись на хвилинку наодинці, Кирило зізнався:
— Мені дуже шкода, що у нас з тобою все так безглуздо зруйнувалося.
Ірина знизала плечима, повідомляючи:
— Знаєш, коли я у відчаї благала всіх, хто тільки владний над долями, щоб ти був живий і повернувся, мені і в голову не приходило уточнити, щоб ти повернувся саме до мене. Так що я без претензій.
Після цього визнання Ірині і самій стало ніяково. Вона, поспішивши розпрощатися з усіма присутніми, ще раз привітала Уляну Сергіївну і з полегшенням сіла в машину Михайла:
— Все. Вибач, що так довго. Не могла я піти занадто швидко.
Михайло посміхнувся:
— Не переживай. Тебе я готовий чекати скільки завгодно.
Наступна зустріч колишнього подружжя відбулася через кілька років. Кирило привіз Свєту, яка чекала появи на світ їхньої другої дитини, в пологовий будинок і в приймальному покої зіткнувся з Михайлом і Ірою, які приїхали, щоб лікарі допомогли з’явитися на світ їхньому первістку. Обмінявшись ввічливими вітаннями, пари вже через кілька секунд забули про незручність ситуації, оскільки хвилювання за майбутнє малюків витіснило всі події минулого. З різницею в кілька годин у Кирила і Світлани з’явився другий син, у Михайла та Ірини — дочка. Виписка нинішньої і колишньої дружини Кирила відбулася в один і той же день. Проводжаючи екс-чоловіка і його дружину поглядом, Ірина подумки промовила: «Яке щастя, що ти все-таки залишився живий». А потім, поцілувавши Михайла і вручивши йому конверт з донькою, попросила швидше доставити їх додому.
