Незабаром, не без допомоги Влада, Аделіни та її на той момент ще нареченого Андрія, Іра влаштувалася в житлі, де колись була такою щасливою з батьками. Вона невиразно пам’ятала, що на ринку, розташованому неподалік, торгували і продуктами, і речами, і в перший же день після переїзду вирушила заново знайомитися з місцями, де минуло раннє дитинство. Дівчина виявила відділ, обладнаний під міні-ательє. Швидко підшити штани, вкоротити спідницю чи сукню, вставити блискавку або зробити дрібний ремонт — ось і весь спектр послуг, які надавали відвідувачам. Хоча Іра й не сподівалася, що для неї знайдеться містечко, але вирішила запитати щодо вакансії. І їй пощастило. Жінка-майстер на великому терміні вагітності, вислухавши дівчину, попросила показати вміння на невеликому шматочку тканини. Рівень підготовки Ірини був досить високий, і майстриня, яка виявилася власницею міні-ательє, надала шанс попрацювати замість себе.
Саме на цій роботі Ірина й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Кирило заглянув у скромний відділ практично випадково. На майже новій куртці зламалася блискавка, і він, проїжджаючи повз ринок, помітив непоказну вивіску. Іра на прохання відвідувача виконала замовлену роботу в терміновому порядку. Вона ніяк не очікувала, що чоловік з’явиться у дверях наступного дня. Та зустріч досі солодкою ніжністю відгукувалася в серці Іри. Двадцятип’ятирічний чоловік здався їй таким дорослим, серйозним, ґрунтовним. Він якось дуже швидко підкорив її серце красивими компліментами та розповідями про своїх чудових батьків, які проживають у селі. Юна дівчина й сама від себе не очікувала, що запросить коханого до себе жити.
Після такої пропозиції Кирило сказав, що все має бути правильно. Він організував зустріч, на якій зібралися найближчі люди. З боку Іри прийшли Аделіна, її чоловік і Влад, а з боку нареченого — сам Кирило і його батьки, Уляна Сергіївна та Денис Володимирович. Вони одне одному сподобалися. Аделіна, вибравши момент, прошепотіла Ірині, що сім’я нареченого дуже гідна, працьовита і правильна, і що вона бажає дівчині любові та взаєморозуміння. Сяюча від щастя наречена була вдячна за таку підтримку від єдиних рідних людей. Миттю пролетів час до весільного торжества, яке за спільним рішенням зробили не пишним, але дуже приємним і душевним. Ірина, мабуть, уперше бачила, як Аделіна кружляє в танці, і була приємно здивована проникливою промовою двоюрідного брата. Владислав, зазвичай небагатослівний, перевершив себе і викликав у всіх присутніх дружний шквал оплесків.
Батьки коханого чоловіка прийняли Ірину як рідну дочку. Ніколи у неї зі свекрухою боїв за увагу Кирила або за верховенство на кухні не було. Зрідка Уляна Сергіївна, залишаючи сільське господарство на чоловіка, на кілька днів приїжджала в місто і гостювала у сина і невістки, не викликаючи ні роздратування, ні ніяковості. Жінка раділа, спостерігаючи за моторною молодицею, яка намагається, щоб удома було затишно і благосно. Одного разу, як зараз Ірина пам’ятала, вони разом готували пироги, і, побачивши, що свекруха ось-ось зачепить ліктем ручку ковшика, в якому варилися яйця для начинки, у неї вирвалося: «Ой, мамо, обережно, ковшик!». Жінка відсунулася від небезпечного предмета і, підійшовши до розгубленої Іри, ніжно обійняла її:
— Нічого, доню, не бентежся. Як тобі зручно, так і клич, як душа просить.
Не цуралася Ірина на вихідні приїжджати в село, щоб допомогти батькам чоловіка. Звичайно, великого досвіду у корінної міської дев’ятнадцятирічної жительки не було, але цей недолік з лишком компенсувався її працьовитістю і готовністю вбирати нові знання. Втім, свекруха і свекор невістку не перевантажували. Денис Володимирович напучував:
— Доню, у спеку на городі не місце, краще на річку збігайте з Кирюшею.
Підтримувала чоловіка і Уляна Сергіївна:
— Правильно, вечірком усе встигнеться і зробиться.
У щасливому сімейному житті перші провали почалися приблизно через рік після весілля. Ринок, на якому в міні-ательє працювала Іра, було вирішено знести і побудувати на звільненій території багатоповерхівки. Молода жінка залишилася без роботи. Вона безуспішно намагалася знайти будь-яку вакансію поблизу і перебивалася виконанням різних замовлень удома. Одночасно з цим почалися проблеми і в логістичній фірмі, де працював Кирило. Ірині доводилося економити, але вона, жартуючи, називала вимушену відмову від делікатесів на кшталт бекону до яєчні або копченої ковбаси переходом на здорове харчування.
Одного разу Кирило запропонував:
— Іринко, у зв’язку з прийдешнім будівництвом висоток вартість твоєї квартири стрімко зменшуватиметься. Поки ще є час, мені здається, треба терміново її продавати і брати інше житло, інакше ми опинимося в епіцентрі шуму, і не факт, що будинок спокійно переживе будівельні роботи поблизу.
Ірині не хотілося розлучатися з батьківською квартирою. Аделіна, до якої вона звернулася за порадою, пропонувала не гарячкувати:
— Ірочко, тут така справа: зараз квартира твоя, а та, яку купиш за рахунок її продажу, буде вже спільно нажитим майном. Не хочу нічого поганого думати і говорити про Кирила, але життя прожити — не поле перейти. Мало що може статися, все-таки обставини різні бувають.
Як у воду дивилася мудра Аделіна. Але хіба могла Ірина відмовити чоловікові? Всупереч пораді некровної родички жінка продала квартиру, що належала батькам. А ось далі все було як у жахітті. Кирило і вона пригледіли квартиру, і хоча вона була майже однакової площі з попередньою, довелося влізти в іпотеку. Сума платежу була не те щоб критичною, але вийти з режиму економії не дозволяла. Втім, це було ще не бідою.
Незабаром після новосілля Кирило зник: просто пішов вранці на роботу і не повернувся ввечері. Ірина обдзвонила всіх знайомих чоловіка, тоді й з’ясувалося, що Кирило на роботі не з’являвся. У поліції жінку зустріли не дуже привітно і майже прямим текстом повідомили, що ніякої заяви про зникнення людини вони приймати не стануть. Мовляв, діло молоде, втомився чоловік від сімейного життя, загуляв. Хоча Ірині вдалося наполягти на своєму, нічого путнього слідству встановити не вдалося. По крихтах зібраної інформації виявилося, що Кирило вийшов зі станції метрополітену за кілька зупинок до найближчої до роботи і попрямував у бік промзони. З камерами в тому районі було зовсім не густо, і чоловік просто ось так, спокійним сонячним ранком, за кілька тижнів до другої річниці весілля, зник.
Ірина не переставала вірити, що чоловік живий, і щосили намагалася його розшукати. Однак ні поліція, ні приватний детектив, найнятий на взяті в борг і в кредит гроші, нічим порадувати не змогли. Основною була версія з коханкою, але жодних доказів того, що Кирило був невірний дружині, виявити не вдалося. Більш правдоподібним здавався мотив зникнення через складну обстановку на роботі, де нібито з вини Кирила було допущено серйозну помилку, що призвела до великого збитку. Однак начальство логістичної фірми якимось чином зуміло переконати слідчих у своїй непричетності.
Після того як зник Кирило, його батьки злягли. Поперемінно в лікарню потрапляли то Денис Володимирович, то його дружина, яка разом втратила свою життєлюбність. Добре, що Владислав, який встиг на той час вступити в інтернатуру, навів довідки через знайомих і порадив найкращих лікарів необхідної спеціалізації. Ірина під чуйним наставництвом Влада навчилася робити уколи і деякий час моталася між містом і селом, оскільки свекруха і свекор навідріз відмовлялися переїжджати.
— Доню, ну як ми дім залишимо? Тим більше тут усі умови створені, і рідні стіни, як то кажуть, лікують. Що ми в місті як у клітці будемо сидіти? Тут же хочеш чи ні, а треба на повітря виходити і мимоволі бадьоритися, — говорив Денис Володимирович. — Кирило, коли повернеться, точно здогадається, що ти тут, з нами, — переконував він невістку переїхати в село.
Звичайно, Ірина розуміла, що особливого простору для маневру в неї немає, можна сказати, складний вибір за неї зробили обставини. Батькам чоловіка потрібна була підтримка, зокрема й матеріальна. Платити внески за іпотеку в цій ситуації жінка не могла, до того ж треба було виплачувати взятий у відчаї кредит. Навіть якщо банк з урахуванням зникнення Кирила піде їй назустріч і зменшить суму щомісячного платежу, це тільки продовжить її особисту фінансову агонію…
