«Що ти верзеш? Це моя наречена, і питання з весіллям — справа вирішена, а її батьки — прекрасні люди, яким від вас абсолютно нічого не потрібно», — намагався достукатися до розсудливості батьків Олег. «По-перше, добирай вирази, коли розмовляєш з матір’ю. По-друге, це зараз їм нічого не потрібно, а потім на шию сядуть і ніжки звісять», — не вгамовувалася Наталія Борисівна.
«Загалом так: зараз ви тихо залишаєте це місце, і далі я сам буду розбиратися зі своїм життям. А я ж, дурень, думав, що ви мене підтримаєте в такий важливий для мене момент». І, не договоривши, Олег розвернувся і пішов у бік людей, що чекали на нього. Пояснивши, що у батьків виникли термінові справи, Олег з Анею стрімко покинули цей заклад.
Через кілька днів йому зателефонувала мати. «Я сподіваюся, що ти залишив ідею одруження?» — запитала вона. «Звичайно, ні, не в моїх правилах відмовлятися від своєї мрії на догоду вашим маячним ідеям. Думаю, ти й так це чудово знаєш: Аня — чудова дівчина, і ми кохаємо одне одного», — відповів Олег.
«Ти не боїшся пошкодувати про своє рішення?» — запитала Наталія Борисівна. «І чим же мені це виллється?» — Олег не міг приховати іронію в голосі. «Тим, що батько залишить фірму Богдану. Ти цього хочеш?». «Це ваша фірма і ваша справа, кому залишати фірму; брат давно виконує всі ваші бажання, щоб урвати ласий шматок, тож якщо ви вирішили викреслити мене з вашого життя, так тому й бути. Прощавайте», — промовив Олег і поклав слухавку.
На душі шкребли коти: він, звичайно, знав норов своєї матері, але не думав, що вона може зайти так далеко. Весілля пройшло в невеликому колі близьких і друзів в одному з ресторанів міста. Батьки Олега так і не з’явилися, хоча запрошення їм було все-таки відправлено за наполяганням Ані, і вони навіть не удостоїли молодих привітанням по телефону.
Вся ця ситуація не могла не позначитися на настрої нареченого, і Аня, бачачи пригніченість Олега, намагалася його заспокоїти. «Не переживай, коли-небудь вони зрозуміють, що не все вимірюється в грошах, і, побачивши нашу дружну сім’ю, обов’язково помиряться з тобою». «Ти не знаєш матір; якщо вона що-небудь вб’є собі в голову, то змінити її думку практично неможливо», — сумно відповідав Олег.
Після весілля молоде подружжя пішло на орендовану квартиру, хоча батьки Ані пропонували пожити у них. Олег влаштувався на роботу інженером на автомобільний завод, де йому обіцяли стрімке кар’єрне зростання. Новину про те, що Аня носить під серцем малюка, подружжя зустріло бурхливо і радісно, а коли УЗД показало двійню, їхньому щастю не було меж.
Було вирішено брати трикімнатну квартиру, тим більше на роботі Олега обіцяли підвищити з пристойною надбавкою до зарплати. Батьки Ані намагалися допомогти, чим могли, і з нетерпінням чекали появи онуків. В один із тихих сімейних вечорів у їхній новій квартирі пролунав телефонний дзвінок: дзвонив батько і сказав, що мама в лікарні у важкому стані…
