І вибач, Женечко, що не шукала тебе. Подумала: ну кому така мати потрібна, жебрачка бездомна.
Він заходився запевняти, що мама потрібна завжди й будь-яка. Але Аня вже цього не чула.
Вона сиділа осторонь і думала про те, з ким прожила майже п’ять років. Виявляється, вона нічого про чоловіка не знала, навіть справжнього імені, і вже тим паче того, що він убивця.
— Треба заявити в поліцію! — схопившись, вигукнула Аня. — Невідомо, до чого він ще дійде. Я впевнена, напад на вас організував він.
Вони відразу звернулися в поліцію, і у них прийняли заяву. Почався розгляд, в ході якого з’ясувалися ще більш шокуючі факти. Виявляється, людиною, під іменем і за паспортом якого жив чоловік Анни, був чоловік завідувачки аптеки. Це його звали Вадим Георгійович, і він зник безвісти кілька років тому.
Заріна Вікторівна вирішила скористатися його документами, для чого їй і знадобився Олег, який став її коханцем. На додачу до нового імені він отримав доступ до банківських рахунків і карток, а також вельми забезпечену жінку. Аня ж потрібна була як прикриття. Статус одруженої людини робив шахрая більш упевненим і викликав довіру.
В результаті Олег, що перестав бути Вадимом, разом із Заріною були заарештовані. А в Ані почалося інше, щасливе життя. Через деякий час після того, як всі юридичні справи з її невдалим шлюбом були завершені, вона вийшла заміж за Євгена. Тамара Федорівна, яка пройшла лікування і прийшла до тями, стала жити з ними. А Аня запевняла, що кращої свекрухи просто й бути не може. Та й батьки її схвалили нову сім’ю.
