Наталя глянула на годинник у магазині. До відкриття залишалося ще 10 хвилин. Жінка роззирнулася. Товар розкладено, температура в холодильниках відповідає нормі, обробні дошки та ножі чисті, захисні нарукавники на місці, ваги увімкнені. Наталя багато років торгувала м’ясом.
Починала просто продавчинею, але завдяки хвацькому характеру та вмінню налагоджувати зв’язки швидко стала співвласницею м’ясної точки. Вона залучила чимало фермерів до співпраці й навіть особисто їздила в господарства, щоб побачити, як ростуть бички, свині та кури. Спочатку Наталі подобалося, але до 43 років вона почала чітко розуміти, що хоче зайнятися чимось іншим.
Тільки розуміння це було далеке, розмите і в поточних реаліях не надто здійсненне. Тому жінка залишалася там, де й була, працювала позмінно і так само відповідально, як і вісім років тому. Стрілки годинника вказали, що вже восьма ранку і час відчинятися.
Наталя повернула ключ у дверях, мружачись від сонця. Раніше листя ясена затуляло вікна магазину, а потім гілку підрізали комунальники, і промені почали немилосердно нагрівати приміщення. Довелося придбати рулонні штори, бо навіть кондиціонер не міг впоратися із силою небесного світила.
Щойно Наталя повернулася за прилавок, двері відчинилися, і всередину зайшла перша покупниця. Виглядала вона геть нетипово — у суворому костюмі з піджака та спідниці, у туфлях і з ідеальним пучком.
— Доброго ранку. Ось цей шматочок яловичини зважте мені, будь ласка, — пані вказала пальчиком з ідеальним манікюром на вітрину і продовжила вивчати представлений асортимент.
Наталя приязно всміхнулася, кивнула і полізла в холодильник. Потім роздосадувано скривилася, нахилилася над прилавком і пошепки сказала:
— Не беріть йому це, вчорашнє. Та й жорсткувате. Хочете, я вам краще відріжу за ту саму ціну?
— О, було б чудово! — відповіла покупниця теж пошепки й засяяла.
Наталя намагалася не ображати тих покупців, які їй подобалися. Та й взагалі нікого намагалася не ображати. І працювати чесно, щоб люди поверталися за новими покупками та радили знайомим. Жінка вибрала найкрасивіший шматок, зважила і з усмішкою повідомила вартість пані.
— Чудово! — та задоволено кивнула. — Ще курку і печінки пів кіло.
— Курки вчора ще бігали. Свіжішого в окрузі не знайдете, — прокоментувала Наталя, загортаючи тушку. — Особисто контролюю.
— А втім, працівникам торгівлі повчитися б у вас сервісу, — зауважила покупниця. — Вже я знаю, про що кажу. Працюю там десь… Обов’язкова частина.
— Якщо не секрет, де? — Наталя дбайливо спакувала м’ясо в кілька шарів паперу, потім у пакет і виставила все на прилавок.
— У небі, — зітхнула пані в костюмі. — Бортпровідниця.
— Чудова професія! — захопилася продавчиня. — Ви святкуєте повернення з рейсу?
— Якби ж то, — покупниця відрахувала купюри. — Підірвала собі здоров’я зі стрибучим графіком та нервами. Лікар призначив купу вітамінів і дієту з підвищеним вмістом білка.
— Не впадайте у відчай, усе можна виправити, — підбадьорила її Наталя. — Тим паче з часничком або аджикою.
Пані розсміялася жарту, а потім сказала:
