— Знаєте, ви підняли мені настрій після важкого перельоту. Я теж хочу якось вам віддячити.
Вона відкрила все ще не прибраний гаманець і витягла звідти яскравий купон.
— Ось, це на безкоштовний манікюр у салоні неподалік, у понеділок. Я не зможу піти, відлітаю, а ви відпочинете і порадієте.
— Та ви що, — Наталя сплеснула руками. — Дякую величезне.
Вона й справді не очікувала, що пані віддячить їй чимось, окрім добрих слів. Наташа схопила візитівку магазину і ззаду написала свій особистий телефон.
— Ось, якщо вам знадобиться щось, дзвоніть. Знайду будь-яке м’ясо, найкраще і найсвіжіше.
Вона вручила візитівку стюардесі. Жінки обмінялися ще кількома привітними фразами, а потім тепло розпрощалися, як старі знайомі.
— Який дивний, але чудовий ранок, — пробурмотіла Наталя, дивлячись услід покупниці.
Петро глянув на себе у дзеркало заднього виду. Ще хоч куди. Темне волосся з ледь помітною сивиною, блакитні пронизливі очі, ніс із легкою горбинкою і хвацький шрам через ліву брову. Дівчата ніколи не вірили, що Петру сорок шість, максимум сорок, не більше. А ще не вірили, що чоловік працює всього лише водієм у великому онлайн-магазині. Петро любив модно одягатися, ходив стригтися до відомого барбера, купував дорогі парфуми і взагалі в душі вважав себе початківцем-мільйонером. Ще там же, в душі, дедалі більше вважав себе неодруженим. Тихцем, звісно.
У сусідньому ряду хтось роздратовано посигналив. Петро відволікся від самомилування і невдоволено поглянув у дзеркало на дверцятах. Із сусіднього ряду ближче до світлофора намагався пролізти якийсь жевжик на іржавому кориті.
— Ага, зараз, так я тебе і пропустив. — Петро посміхнувся і проїхав трохи вперед, перегороджуючи іншому водієві доступ у ряд.
Він обожнював зайвий раз вказати комусь на дорозі на їхнє місце. Хоча сам лише кілька років як їздив на дорогій іномарці. Купив її Петро не сам, а за допомогою дружини та кредиту, але хизувався автомобілем так, ніби ніколи не сидів за кермом «Жигулів».
Коли потік рушив уперед дорогою, чоловік почув позаду ще кілька гнівних сигналів. Одночасно задзвонив телефон, що лежав на пасажирському сидінні. Петро ліниво підняв слухавку, помилувавшись брендовим значком на корпусі апарата. Дзвонила диспетчерка з гаража онлайн-магазину. Вона квапливо почала вибачатися і повідомила, що розклад водіїв хтось переплутав і сьогодні працює не Петро.
— Машо, ти приколюєшся? Я вже майже доїхав, — роздратовано запитав колегу Петро.
— Можеш попрацювати, але тоді наступного тижня вихідні будуть плаваючими, — сказала диспетчерка.
— Ну вже ні, — сказав Петро, згадавши про свої плани. — Завтра вийду, як встановлено.
Він закінчив виклик і розвернувся на найближчому перехресті. Новина про раптовий вихідний і втішила, і спантеличила. Однак Петро завжди знав, як провести вільний час із користю для себе і, можливо, свого гаманця.
Кілька років тому приятель затягнув його в бар, де йшла онлайн-трансляція футбольного матчу. Під пінне, закуски та прості розмови чоловіки захоплено дивилися гру.
— Якщо зараз «Іскра» заб’є, то я щасливчик, — приятель невідривно стежив за екраном.
— Так вболіваєш за улюблену команду? — не зрозумів Петро.
— Ех ти! — товариш хитро поглянув на нього і раптом показав на смартфоні якийсь додаток. — Удача ризикових любить, бачиш? Якщо гра складається певним чином, то я на цьому заробляю, тямиш?
— Тяму, — протягнув Петро, зачувши запах легких грошей.
Тієї ж миті бар вибухнув радісним гулом і свистом. Нападник «Іскри» загнав м’яч у ворота суперника влучним ударом.
— А мене так навчиш? — запитав Петро, коли побачив куш, зірваний приятелем.
— Звісно, тут нічого надприродного немає, — заусміхався той. — Головне — спортивні канали дивитися, прогнози вивчати і знати топових гравців. А, і не тільки футбол котирується. Взагалі все. Хоч шахи. Вибирай, що подобається.
— Ось це діло! — Петро зраділо потер руки.
З тих часів чоловік і став балуватися таким заробітком. Виходило не завжди і не так вже й багато. Природно, знань у Петра було куди менше, ніж у приятеля, але зате прагнення до грошей без виснажливої роботи — куди більше. У підсумку він навчився відносно стабільно збагачувати власний гаманець. Часом впадав у кураж і зазнавав втрат, часом, навпаки, зривав касу, і тоді почувався володарем світу і королем удачі.
Петро заїхав на заправку, залив у бак бензин і, взявши каву, влаштувався на парковці. Він швидко ознайомився з поточними спортивними подіями, пробіг очима пару прогнозів і тематичних чатів, де такі самі любителі легких грошей обмінювалися своїми методиками та досвідом. У підсумку вибір Петра припав на тенісний турнір між відомими закордонними спортсменками. Зробивши всі необхідні маніпуляції, чоловік відкрив на смартфоні трансляцію гри, поставив його на приладову панель і почав напружено стежити.
Стежити довелося довго, але коли тенісистка зі Швеції тріумфально розгромила суперницю з Німеччини, Петро навіть закричав від захвату. Підстрибнув у кріслі й боляче вдарився тім’ям об стелю власної машини. Потираючи забите місце, чоловік радісно дивився на те, як рахунок у його банківському кабінеті поповнюється на солідну суму.
Ось так би завжди. Він задоволено похрустів пальцями, а потім і шиєю. У животі гулко забурчало після кави не найкращої якості. Петро глянув на годинник, час наближався до обіду. А настрій раптового пестуна долі був таким, що пообідати він бажав у якомусь ресторані. Сьогодні фінанси дозволяли це з лишком.
Петро завів мотор і нахилився за порожньою склянкою, що впала на килимок, аби відправити її в останню путь біля найближчої урни. І тут погляд його натрапив на паперовий пакет із контейнерами, який вдома завжди з вечора збирала йому дружина перед зміною. Петро згадав, що там лежить тушкована капуста з курячими сосисками і вінегрет. Чоловік бридливо скривив ніс. Нехай дружина Наталя працювала багато років у м’ясному магазині, але готувати смачно так і не навчилася. Вічно все швидше і швидше, аби живіт набити. Ні смаку, ні естетики у страві.
Недовго думаючи, Петро підчепив пакет за ручки і разом із кавовою склянкою відправив його в урну біля заправки без докорів сумління.
Петра взагалі часто дратувала дружина. Вона надто вже трусилася над магазином, де володіла всього однією другою, і надто мало уваги приділяла своїй зовнішності та манерам. Замолоду ще нічого була, цукерочка, а після сорока зіпсувалася як жінка дуже. Що гіршою, на думку Петра, ставала Наталя, то частіше він дозволяв собі скороминущі інтрижки і прогулянки з молоденькими миловидними дівчатами.
Володіючи природною чарівністю і почуттям смаку, Петро отримував найкраще. На нього клювали всі: від колег по роботі до випадкових панянок на вулиці, і це тішило самооцінку чоловіка. Чому ж у всій цій ситуації Петро досі працював на своїй непоказній роботі й не розлучився з Наталею? Відповідь була проста до неподобства: лінь, звичка і страховка. З дружиною, хай і непривабливою, жилося комфортно. Робота була стабільною, на відміну від нерегулярних заробітків. Нагулявшись на волі, він завжди міг повернутися в дім, де було чисто й тепло, хай і не надто смачно.
Через чверть години Петро вже всівся за столик у відомому ресторані, який знаходився на останньому поверсі новенької висотки. Послужлива офіціантка одразу принесла гостю меню і барну карту. По останній Петро ковзнув тужливим поглядом. Настрій спонукав до випивки, а от перебування за кермом — ні.
Незважаючи на те, що в меню була маса страв із м’яса, Петро й не подумав їх замовляти. Від м’яса його ледь не нудило, а от рибу чоловік завжди любив більше. Він озвучив офіціантці замовлення: тартар із лосося, суп із копченим восьминогом, брускету зі щучою ікрою та чайник китайського зеленого чаю.
Офіціантка пурхнула геть, а Петро дістав смартфон і заходився вивчати нові варіанти для збагачення. Ранковий успіх неабияк мотивував його продовжувати. Але варто було все ретельно обдумувати. Холодна голова в таких питаннях — обов’язкова умова. Це чоловік зрозумів, коли вперше втратив гроші на куражі.
У ресторані в обідню годину виявилося малолюдно. Кілька столиків займали офісні працівники, у кутку сиділи дві літні пані з чашками кави, а зовсім віддалік біля вікна — самотня білявка з десертом і келихом шампанського, що теревенила по телефону. Петро мимохідь вивчив зовнішність незнайомки, а вона, здається, теж почала на нього поглядати. Млосні мрії чоловіка перервала офіціантка із замовленими стравами. Вона виставила все на стіл, побажала гостю смачного і пішла.
Петро ледь встиг встромити в тартар виделку, як побачив, що гостя з-за дальнього столика встала і граціозною ходою попрямувала до нього, постукуючи підборами по мармуровій підлозі.
— Чому такий симпатичний молодий чоловік обідає в гордій самоті?
