А потім Артем ще й запропонував Мірі підвезти її додому. І дівчина погодилася. Подружки дивилися на неї зі здивуванням і легкою заздрістю. Ну а самій Мірі не вірилося, що все це дійсно з нею відбувається.
Вони з Артемом почали зустрічатися. Він говорив Мірі такі слова, від яких у неї паморочилося в голові. Артем розповідав, як йому набридли ці однакові поверхневі дівчата, які говорять одне й те саме і навіть виглядають як близнючки. А ще він запевняв, що відразу зрозумів, ніби Міра інша, особлива.
— Ти не така, як вони. Ти… Я давно спостерігав за тобою, тільки не думав, що ти коли-небудь відповіси мені взаємністю. Взагалі не знав, як почати з тобою розмову. Але ти вабила мене, як магніт. І ось зараз тільки наважився, бо скоро все це закінчиться: навчання, лекції… Я просто зрозумів, що якщо не наважуся зараз, то втрачу тебе назавжди.
Їм було добре разом. Артем виявився не тільки дотепним і красивим, але ще й дуже ерудованим. Вони з Мірою розмовляли на найрізноманітніші теми. Тепер у житті дівчини з’явилося все те, що її так приваблювало тривалий час, але залишалося недоступним. Артем став для неї провідником у новий світ. Вони не тільки відвідували клуби й бари, а й їздили в міні-подорожі, ходили в походи, гуляли містом рука в руку. А ще Міра тепер часто бувала на репетиціях і концертах рок-гурту, який Артем дуже любив, але, за його ж власним висловом, уже починав із нього виростати.
— Колись я жив музикою. У підліткові роки вона стала моїм порятунком, не дала пропасти. Але тепер мені це стає дедалі менш цікавим, хоча я, як і раніше, люблю наші виступи. Але стільки часу, як раніше, витрачати на репетиції не можу, та й не хочу.
Оточуючі, включно з Мірою, вважали, що стосунки ці ненадовго. Може, й Артем на самому початку думав так само. Складно було повірити, що Артем, який до цього ходив оточений натовпом прихильниць, нарешті поставився до когось так серйозно. І тим не менше, чим ближче вони з Мірою дізнавалися одне одного, тим ясніше розуміли, що, як би це банально не звучало, є половинками одного цілого.
Вони дуже відрізнялися, але разом їм було добре. Мірі подобалося відчувати себе тією єдиною і неповторною, що могла підкорити місцевого мачо. А Артем сам не раз говорив, що почувається поруч із Мірою сильним, майже всемогутнім.
Стосунки їхні тривали майже сім років. П’ять із них вони жили разом. Поступово кожен обзавівся роботою і непоганим заробітком, тож молоді люди змогли дозволити собі винайняти хорошу квартиру. Здавалося б, весілля не за горами, до чого тягнути? Вони кохають одне одного, обидва добре заробляють. Артем, на подив, захопився роботою, навіть рок-гурт свій остаточно закинув. Міра теж із задоволенням занурилася у світ економічного аналізу та прогнозів. Реальні завдання були куди цікавішими за задачі з підручників. Обидва цілими днями пропадали у своїх офісах, і так приємно було зустрічатися вечорами в затишній просторій квартирі.
Питання з весіллям було, здавалося б, вирішеним. Вони не раз обговорювали своє подальше життя, і завжди це було спільне майбутнє, спільна доля. Тільки от весь час щось заважало. То на роботі в Артема проблеми, то грошей потрібно підзбирати, то обопільно вирішили присвятити рік подорожам, то ще якісь справи й турботи знаходили. Не виходило, загалом.
А Міра… Їй хотілося цього. І весілля, де вона була б у білій сукні й фаті, і спільну, куплену разом квартиру, і, найголовніше, дітей. З Артема вийшов би чудовий батько, Міра в цьому не сумнівалася. Не сумнівалася до пори до часу.
Міра помітила віддалення Артема, напевно, не відразу. Він поступово став іншим: більш скритним, більш дратівливим. А ще Артем тепер весь вільний час присвячував роботі. У нього з’явилися ділові поїздки, нові проєкти. Тільки от якщо раніше він захоплено обговорював це все з Мірою, ще й поради її іноді питав, то тепер Артем нібито відгородився від неї невидимою стіною.
Міру турбувало це. Вона намагалася викликати Артема на діалог, бо кохала, бо вважала його найближчою і найріднішою людиною, бо все ще сподівалася, що у них все буде добре. Тоді вона ще не знала: у Артема з’явилася коханка. Молода, красива, яскрава. Напевно, спочатку і йому самому здавалося, що все це ненадовго, але поступово стосунки затягнули.
Незабаром Міра дізналася, що ділові поїздки Артема — це були зовсім не відрядження, а спільні подорожі з цією юною німфою. Найдивовижніше, що ця дівчина знала про Міру. І її цілком влаштовувала роль коханки певний час. А потім… Потім, схоже, подвійне життя почало напружувати і нервувати Артема, і він поговорив із Мірою про те, що їм час розлучитися.
Це було несподівано і дуже боляче. Міра навіть не розуміла, що завдало їй більшого страждання — сам розрив чи усвідомлення того, що певний час Артем був їй невірний, обманював її. Це була жахлива брехня. Це була зрада.
Міра довго не могла оговтатися. Вона майже відразу винайняла іншу квартиру. Залишатися там, де все нагадувало про їхнє з Артемом спільне щасливе життя, було нестерпно. Міра почувалася ошуканою, покинутою, нікчемною. Їй здавалося, ніби в неї половину серця з грудей вийняли. Все боліло і кровоточило.
Поруч були подруги: підтримували, заспокоювали, відволікали. Спочатку Міра взагалі з дому виходити не могла. Але поступово дівчата почали виводити її в світ.
— На ньому світ клином не зійшовся, — авторитетно заявляла Маргарита. — Вже я-то знаю.
Маргарита і справді знала. Міра була знайома з нею всього пару років, але за ці два роки та встигла почати і завершити близько десятка романів. Маргарита насолоджувалася стосунками і дуже легко розлучалася. Міра так не могла…
