— Не зі мною. Ти не уявляєш, що вони придумали. Я це побачила, і, боже, мені досі не віриться. Там таке сталося!
І вона розповіла. У класі тоді нікого не залишилося. Усі розійшлися кудись на великій перерві. А Ірина… у неї під парту олівець закотився, і вона полізла його діставати. Тому-то її й не помітили. Лада, Світлана й Аміна — три подружки-лідерки, які завдавали Ірині стільки страждань протягом шкільних років — прослизнули в клас. Аміна стала біля дверей як вартовий. Вона стежила за коридором і мала дати подружкам знак, якщо хтось раптом наблизиться до кабінету.
Ірина відразу зрозуміла: дівчата задумали щось недобре. Якщо зараз виявлять її — чекай біди. Тому завмерла під партою, намагаючись навіть не дихати, аби не помітили.
— Прикольно ти придумала, — раділа Світлана, із захопленням дивлячись на Ладу, беззмінного лідера їхньої компанії.
— Час давно цього придурка провчити, — відповіла та. — Ходить вічно зі своїм гордовитим виглядом, дивиться на нас як на черв’яків, вважає себе найрозумнішим, найкращим. Заслужив.
— Давайте швидше, — попросила Аміна, — потім побалакаєте.
Ірина, звісно, відразу зрозуміла, про кого йдеться. Дівчата говорили про Романа. І зараз саме його вони хотіли якимось чином провчити. У відкритий конфлікт вступати з Романом ніхто не збирався. Лада вирішила зробити йому капость нишком. Що ж, це було цілком у її стилі.
Далі все відбулося дуже швидко. Лада рішучим кроком підійшла до столу вчительки історії (і завуча за сумісництвом), без найменших вагань відкрила її сумку і витягла назовні гаманець. Ірина вся обімліла, побачивши це дійство. Все вийшло за рамки звичайних нешкідливих шкільних приколів. Тут скоювався злочин, інакше й не назвати. Лада відкрила гаманець, присвиснула.
— О, та наша історичка вже встигла зарплату отримати.
Не втримавшись, Лада витягла кілька купюр із гаманця і сунула їх у задню кишеню джинсів.
— А це не занадто? — уточнила Світлана.
— Все нормально. Маємо ж ми себе потім винагородити за виконану роботу. Усі подумають, що це він.
Потім Лада підійшла до парти, за якою сидів Роман. Їй довелося пройти повз Ірину, що причаїлася під стільницею і в якої в той момент серце калатало так сильно, що було дивно, як його не чують оточуючі. І потім Лада сунула гаманець у рюкзак Романа.
Тут-то Ірина і зрозуміла, що задумали дівчата.
— Коли здійметься галас, я скажу, що бачила, як Ромка сюди на перерві заходив, — сказала Лада подругам. — А ви мене підтримаєте, зрозуміло?
— Так, — хором відгукнулися Аміна і Світлана.
А потім вони пішли.
— Вони пішли, і я діяла машинально. У мене часу було зовсім мало, — Ірину трясло, коли вона розповідала про це здивованому Роману. — Я витягла гаманець із твого рюкзака і підклала його в сумку Лади. Розумієш, я навіть не думала, що роблю. Просто так вийшло. Ну а потім вискочила з класу і бігом сюди.
Роман тоді обійняв Ірину. Вперше, напевно, в житті. Але вона так тремтіла. Вона була так налякана. Їй необхідно було відчути підтримку всім тілом. Адже дівчинка зробила заради друга такий вчинок — героїчний для неї.
— Дякую, — вимовив Роман. — Я навіть не знаю, як тобі дякувати.
Вчителька історії помітила зникнення гаманця на самому початку уроку. Звісно, почався допит з пристрастю, і Лада впевнено вказала на Романа. Вчителька змусила того витрусити на парту рюкзак, і там нічого не виявилося, крім особистих речей Романа. Хлопець тоді стежив за реакцією Лади. Її реакція принесла йому велике задоволення. Дівчина виглядала приголомшеною.
— Але я бачив, як із класу вибігала Лада під час перерви разом зі своїми подружками Світланою та Аміною, — вимовив Роман, прямо дивлячись в очі вчительці. — Їх теж варто перевірити.
— Ти брешеш! — хором вигукнули дівчата…
