— Яно, у мене такі новини — впадеш! Але нічого заздалегідь розповідати не буду. Хочу твої очі бачити. А ще мені раптом твого пирога захотілося. Неважливо з якою начинкою, але твого. Побалуєш мене сьогодні ввечері?
Яна, яка нудьгувала у вимушеному відгулі, підскочила від захвату. На заводі нині проходив період санітарної обробки технологічних ліній. Її присутність при цій події на роботі була зовсім необов’язковою. Персонал лабораторії відправили в тижневі відпустки за власний рахунок.
І вона вже знемагала вдома від неробства, настільки не звикла байдикувати. Звичайно, вона спече коханому чоловікові величезний пиріг! Тільки треба вирішити, чим би його підкорити в цей вечір. Яна стала перебирати в пам’яті їхні рідкісні експерименти з дідом.
Мабуть, найбільше їй запам’яталася їхня партизанська вилазка за черемшею, коли їх затримали і довго виховували потім у районному відділку. Сивочолий полковник поліції їм величезну лекцію прочитав про черемшу:
— Рослина ця занесена до Червоної книги, бо має схильність до повного зникнення. Пагони, що ви варварськи нарвали, можна легально збирати тільки в Карпатах або на Поліссі, та й то за правилами. Запам’ятайте! Здобич вашу я вам поверну, тільки надалі так більше не робіть.
Пізніше вдома вони тоді таких смачних пирогів напекли з черемшею, яйцем і сиром! У селі потім їх довго згадували. Зараз Яна збереться і поїде в супермаркет. Хоча ні, краще вже відразу на центральний ринок, де можна купити, як каже її чоловік, навіть лисого чорта. Ось там вона цю саму черемшу і пошукає.
Не може бути, щоб її не було в їхніх краях. Сказано — зроблено. Яна не стала випробувати пані Удачу. Пройшла повз двері супермаркету в повній впевненості, що черемші в цьому магазині не знайти. Ринок — ось де Клондайк несподіваних знахідок. Туди вона і спрямувала свої стопи.
По дорозі лише біля галасливого натовпу затрималася. Втрутилася в публічний суд, який натовп намагався застосувати до літньої циганки. Дійство відбувалося біля рядів із зеленню, так що вулична подія гриміла якраз на дорозі у Яни. Суть того, що відбувалося, полягала в тому, що циганку намагалися звинуватити в крадіжці.
Вже зовсім притиснули до прилавка, за яким голосила одна з торговок:
— Люди добрі, ви тільки подивіться на цю нахабу! Я ж з нею по-людськи хотіла обійтися. Зібрала для неї зелень, яку вона вибрала, і всього на секунду відвернулася. Обертаюся, а це циганське поріддя вже помідори в кишені своєї безкрайньої спідниці нишком ховає. Гроші за них не заплатила, а туди ж!
Яна навіть не змогла б пояснити, чим привабила її ця сценка. Наче й циганка не виглядала переляканою. І продавчиня вже тон почала збавляти, втомилася від своїх істеричних криків. Це був дивний порив, немов Яну хтось ззаду штовхав.
— Відійдіть, допоможіть цій старій жінці! На циган часто наклепи зводять. Можливо, і не було ніякої крадіжки, це всього лише наклеп.
Натішившись видовищем, натовп уже почав розходитися і без втручання Яни. Посміхнувшись, циганка дістала із засіків спідниці два червоних стиглих яблука:
— Чого горлянку дереш? Краще б за чоловіком вдома пригледіла. Гуляє від тебе направо і наліво, а тобі й діла немає. Одним грошам поклоняєшся.
Не брала я твої помідори, тільки яблука, куплені для онука, з кишені в кишеню переклала. А ти вже відразу кричиш як оглашенна, що тебе пограбували. Зелені я у тебе багато взяла, сповна з тобою розплатилася. Хотіла покупки в сумці впорядкувати, яблука до них перекласти, щоб додому зручніше нести було, а ти цілий цирк тут влаштувала.
Яну все більше забавляв цей ринковий спектакль. Уже й інші покупці навколо посміхатися стали. Але тут любителька пекти пироги заповітну черемшу у галасливої торговки побачила. Несказанно зраділа, що навіть далеко йти не довелося. Підмигнула циганці і стала пагони оглядати.
І тут ця сама циганка її по руці погладила, примружилася:
— Пирогів удома два спечи. Та так, щоб зовні було незрозуміло, яка всередині них начинка. Поклади їх разом поруч на одну велику тарілку або на блюдо, і дивись уважно, який з них твій суджений захоче першим скуштувати. Якщо до лівого потягнеться — жити вам разом довго і щасливо.
Якщо від правого спочатку відкусить — покотиться твоє життя по несподіваних нових рейках. Почнуть тебе випробувати і доля, і обставини. Та ти не здавайся. У всьому тобі допоможе увага до деталей, тонкощів того, що відбуватиметься навколо.
Яна після цієї заяви циганки навіть черемшу з рук випустила, так здивувалася цій несподіваній настанові. У них зі Стасом у сім’ї все було чудово. Які їх можуть чекати катаклізми і біди? Вона в пророцтва зроду не вірила і зараз не збирається прислухатися до них.
І тільки вона зібралася подякувати циганці і відповісти їй, що сама зі своїм життям розбереться, як тієї вже не було поруч, немов у повітрі розчинилася. Яна навіть у якийсь момент вирішила, що це все їй примарилося. А ні, на прилавку поруч із черемшею тепер красувалося велике червоне яблуко. Побачивши його, продавчиня навіть чорта згадала:
— От же зараза циганська! Спеціально в помсту за мій крик залишила-таки мені тут яблуко, як нагадування про мою помилку. Жінко, ви черемшу берете чи передумали? Якщо вже вибрали все, що вам потрібно, я закруглятися буду.
Піду перевірю, що там ця відьма про мого чоловіка базікала. Повернуся додому раніше. Раптом він і справді баб без мене водить, поки я тут кручуся-верчуся? Забравши черемшу, Яна поспішила додому. Мудрувати довго не стала.
Спече вона, так і бути, і справді два пироги. Обидва будуть дріжджовими з листкового тіста. Тільки зліва вона свій звичайний шедевр — м’ясний пиріг — покладе на блюдо, а справа — сюрприз, пиріг з черемшею. Це навіть цікаво — побачити, що вибере Стас. До якого пирога його рука потягнеться.
Яна ретельно вимила пагони дикого часнику, як іноді називають черемшу. Згадала діда, який цю зелень «ведмежою цибулею» величав. Переклала нарізану заготовку в миску. В голові крутилися спогади про торговку, що побігла додому перевіряти чоловіка.
Яна усміхнулася. Вона стільки разів бачила, як жінки з табору пропонували комусь позолотити ручку. Адже ні для кого не секрет, що з давніх-давен ворожіння — це одна з ключових статей доходу у цього народу. Дід навіть якось казку їй чи легенду читав у дитинстві, де про циган йшлося. Ось звідти Яна і запам’ятала, що важливе мистецтво ворожіння в циганському роді передається з покоління в покоління.
Ворожать циганські жінки різними способами. Та легенда була про те, що цигани не звикли відкрито показувати свої емоції. Коли їм добре чи погано, вони співають і танцюють. За сюжетом, маленька героїня тієї казки блукала по світу, несучи людям радість і забираючи у них біль….
