Віра схопила з полиці ключі від машини. На брелоку тривожно мигав маленький значок. Батарейка сідає. Як же невчасно! Адже Віра вже запізнюється на роботу. Але робити нічого — батарейку потрібно замінити.
Вона спробувала зняти кришку, але та не піддалася. Потрібно знайти і батарейки, і викрутку, щоб підчепити панель. Жінка кинулася до вітальні. Там, на верхній полиці стелажа, стояла коробка з усяким потрібним дріб’язком. Тільки ось батарейок, запас яких завжди зберігався в цій шкатулці, зараз на місці не виявилося. Віра міцно вилаялася.
Ну що таке? Не вистачало ще запізнитися в такий важливий день. Сьогодні в офіс приїжджає з перевіркою трудова інспекція. І їй, як співробітниці відділу кадрів, необхідно бути на місці навіть раніше початку робочого дня. А тут таке непорозуміння. Віру раптово осяяла проста здогадка: потрібно перевірити ящик чоловіка на балконі.
Там у Дениса зберігаються викрутки, ключі, якісь папірці, залізяки — усяка всячина, яка ставала йому в пригоді раз на сто років. І ось у цьому ящику, здається, теж лежить запас батарейок. Повинен лежати. Точно Віра не знала, тому що ніколи не відкривала цю стару тумбочку. Навіщо? Жінка відчинила двері балкона, різко висунула шухляду. Вона навіть вилетіла з пазів.
Вміст розсипався по підлозі. Інструменти якісь, болтики, мотки дроту, ізоляційна стрічка. А ось батарейок немає. Віра помітила це відразу. Зате жінка побачила ще дещо — загальний зошит у синій клейончастій обкладинці. Ця річ зацікавила Віру. Аж надто виділялася вона на тлі дріб’язку, що зберігався в тумбочці Дениса. Віра взяла зошит у руки.
Швидко прогортала сторінки, не затримуючись на змісті. Заповнено, причому майже наполовину. Але що це, цікаво? Якісь записи для роботи чи, може, щоденник? Перевірити простіше простого. Віра мигцем глянула на наручний годинник. Запізнюється, причому безнадійно. Та й читати чужі записи ніби як непристойно.
І все ж цікавість перемогла. Жінка, важко зітхнувши, заглибилася в читання. На першій сторінці був список. У стовпчик методично перераховувалися дитячі речі: пуховики, шапки, рукавиці, комплекти білизни. Вказувалася і кількість. Навпроти кожної позиції — не менше двох штук. Дивно. На іншій сторінці також знайшовся список під назвою «Подарунки на Новий рік».
І знову перерахування: м’які іграшки, солодощі, ляльки, залізниця. Запитань у Віри з’являлося куди більше, ніж відповідей. Увесь зошит був заповнений подібними переліками. То це був дитячий одяг до чергового сезону, то список можливих подарунків, то взагалі ліки. Де-не-де стояли дати. Судячи з усього, вести дивний зошит Денис почав близько п’яти років тому.
А одружені вони всього три роки. Тобто перші записи навіть старші за їхній шлюб. Були тут і номери телефонів: дитяча стоматологія, центр підготовки до школи, гімназія, репетитор. Усе пов’язане з дітьми. Іноді траплялися і списки речей у дорогу: купальники, плавки, плавальні жилети та нарукавники. Ліки від температури та кишкових інфекцій, капелюхи, рушники. І дати.
Поруч із цими списками стояли літні дати. Віра не могла сказати точно, але у неї виникало стійке відчуття, що це були дати відряджень її чоловіка. Він майже щоліта вирушав у ділові поїздки на пару тижнів. І завжди куди-небудь до моря. Віра багато разів просила взяти її з собою, провести удвох час на морському узбережжі — що може бути краще? Але чоловік увесь час відмовлявся, посилався на зайнятість, запевняв, що на прогулянки та відпочинок у нього там зовсім не буде часу.
При цьому Денис виглядав винуватим, чи що, або розгубленим. Віра і не наполягала, не хотіла нав’язуватися. Жінка задумалася, що означають ці списки і записи. Зрозуміло ж, що вони зроблені не просто так. У Дениса, виходить, є якесь своє таємне життя, про яке Віра нічого не знає? У її Дениса, такого доброго, відкритого, начебто простодушного? Жінці здавалося, у них немає таємниць одне від одного.
І тут цей дивний зошит. Останні записи зовсім свіжі, зроблені пару днів тому. Це знову був список: подарунки до новорічних свят, які настануть ще тільки через півтора місяця. Планшет, програмований робот, сім’я Барбі, бездротові навушники, футболка з персонажами з комп’ютерної гри, плюшеве авокадо, капці-цуценята. Це для дітей.
Та й усі інші записи свідчили про те, що Денис, схоже, спілкується з якимись дітьми. Причому не просто спілкується, а дуже навіть близько. Судячи з усього, він і на море їх возить щороку, прикриваючись відрядженнями. У нього що, є позашлюбні спадкоємці? Але чому він не розповів їй про це? Невже побоявся її несхвалення? Вона ж йому все про себе розповіла, навіть… навіть ту таємницю, яка досі завдавала Вірі сильного болю.
А може… Може, у Дениса все ще незавершені стосунки з матір’ю цих дітей, тому що… Інакше навіщо приховувати їх від дружини? Віра глибоко зітхнула, щоб зібратися з думками. З фантазією у неї завжди був повний порядок. Ось і зараз у голові жінки народжувалися версії, одна цікавіша за іншу. Зусиллям волі Віра зупинила потік думок. Так, потрібно мислити логічно.
Денис — найщиріша і найвідкритіша людина, яку вона знає. Десь навіть трохи наївний. Ні, він точно їй не зраджує. Та й дітей від минулих стосунків чоловік навряд чи став би приховувати, тим більше знаючи історію власної дружини. Ні, тут щось інше. Що саме? Це потрібно дізнатися у самого Дениса.
Він скоро повернеться з доби, чергував сьогодні на роботі. Що ж, Віра його дочекається і все дізнається. В офіс вона сьогодні, напевно, не піде. Не дотерпить Віра до вечора. Їй потрібно дізнатися правду, і якнайшвидше. Така вже вона людина.
Жінка зателефонувала начальниці й відпросилася на день, посилаючись на погане самопочуття. Та побурчала, звісно, дорікнула в тому, що Віра випала в найбільш невідповідний час, коли перевірка на порозі, але відпустила. Віра зібрала розсипані по підлозі балкона речі, акуратно поклала їх у ящик і вирушила на кухню…
