Те, що пропонувала Карина, було все ж таки краще, ніж нічого. Вони будуть спілкуватися, може, іноді зустрічатися, а там, хто знає, може, у неї виникнуть до нього не тільки дружні почуття.
І вони дійсно спілкувалися в соцмережах, обмінювалися кумедними картинками і посиланнями на цікаві статті, обговорювали нові фільми, іноді зустрічалися — наприклад, відвідували виставки художників, що приїжджали до їхнього міста, бо обоє захоплювалися сучасним живописом. Одного разу Карина допомагала Денису вибрати подарунки маленьким племінникам на Новий рік. Вони тоді кілька годин блукали торговим центром. Увесь цей час хлопець насолоджувався близькістю прекрасної Карини, милувався її тонким профілем, намагався закарбувати в пам’яті кожну рисочку обличчя.
Вони ж так рідко бачаться. Зате Денис міг у будь-який момент розглядати фотографії Карини. Їх багато було на її сторінці. Ось вона з подругами, ось позує на березі моря в яскравому купальнику, ось отримує диплом. Були тут знімки з Сергієм, хлопцем Карини. Високий, міцний, злегка повнуватий, маленькі темні очі, низьке чоло, тонкі, щільно стиснуті губи.
На вигляд йому було вже під тридцять. І що тільки Карина в ньому знайшла? Видно ж, що між ними нічого спільного. Навряд чи цей Сергій розділяє інтереси дівчини. І, швидше за все, навіть не розуміє, який скарб йому дістався. Денису здавалося, що Сергій цінує тільки бездоганну зовнішність Карини, а її внутрішній світ — чи важливий він йому? Втім, Денис усвідомлював те, що, можливо, упереджено ставиться до хлопця Карини зі зрозумілих причин.
Денис розумів, що кохає Карину. Раніше він ні до кого не відчував таких сильних почуттів. А тут йому хотілося бачити її, чути її мелодійний голос, відчувати тепло витончених рук. Дівчина снилася йому. Денису здавалося, що він навіть відчуває її думки на відстані. Багато разів таке бувало. У хлопця раптом ставало важко на душі. Він набирав Карину, і вона виявлялася дуже засмученою.
То на роботі проблеми, то Сергій щось не те їй сказав. І Денису завжди вдавалося знайти слова, щоб розвеселити Карину, підняти їй настрій. Це було важко — так кохати Карину, спілкуватися з нею і розуміти, що її цілує й обіймає інший. Денис відчайдушно заздрив цьому Сергію. Одного разу в листуванні Карина повідомила, що Сергій освідчився їй і весілля вже за місяць.
Денис не стримався, тут же набрав дівчину. Йому потрібно було прояснити безліч моментів.
— Вітаю, звичайно, — промовив тоді хлопець. — Але чому так швидко?
— Сергія переводять до столиці раніше терміну. Він держслужбовець. Щоб рости кар’єрою, йому важливо мати відповідний імідж, розумієш? Дружина потрібна і діти, ось і…
— Ну а ти? Ти сама цього хочеш? Несподівано все, звичайно, у сенсі швидше, ніж планувалося.
— Так-то було зрозуміло, що ми рано чи пізно одружимося, але загалом так, я хочу цього.
— Правда? — Денис проявив невластиву йому твердість.
— Так, — з явною сумнівом у голосі відповіла Карина. — Звичайно, так. Вони поговорили ще трохи. Потім Денис поклав слухавку і замислився. У Карини був сумний голос. Він це відчував. Вона явно не горить бажанням ставати дружиною Сергія і їхати з ним до столиці. Тоді в чому ж справа? Розгадку він дізнався набагато пізніше.
А потім були весільні фотографії на сторінці Карини. Вона, така граціозна, витончена в білій сукні та пишній фаті, і наречений Сергій, який по-хазяйськи обіймає красиву наречену за талію, великий, з недбалою усмішкою, напіврозстебнутим на чималому животі жилетом. Як же вони не підходили одне одному! Це відчувалося навіть за фотографіями. Денис відчував майже фізичний біль, дивлячись на знімки, зроблені одним із найзатребуваніших фотографів міста, і все ж переглядав їх знову і знову.
А потім Карина і Сергій переїхали до столиці. Дівчина тепер виходила в мережу набагато рідше, а фотографії й зовсім перестала викладати. А ще Карина змінила номер. Тепер Денис не міг дзвонити їй навіть зрідка. Хлопець хотів було виїхати до столиці, шукати кохану. Йому не вистачало її очей, голосу. Денис сумував за їхнім спілкуванням, тільки потім зрозумів, що ні до чого це.
Якби Карина хотіла, вона сама написала б йому. А так, можливо, у неї там нове, насичене, яскраве життя, про минуле їй, мабуть, навіть і думати ніколи. У Дениса залишилися фотографії коханої і ще спогади про час, проведений разом. Він намагався жити своїм звичайним життям, так само як і до зустрічі з Кариною. Знайомився з дівчатами, проводив час у веселих компаніях, багато працював.
Одного разу в одному з барів міста суботнього вечора Денис зіткнувся з Альоною, тією самою свідком, яка намагалася заарканити його на весіллі Льохи. Альона відпочивала тут у компанії подруг. Денис прийшов із колегами. Очі Альони при вигляді знайомого спалахнули радісним вогнем. Дівчина запросила хлопця за столик, де відпочивала зі своєю компанією. Як і буває в таких випадках, зав’язалася дружня бесіда.
— А ти тоді на весіллі на Каринку око поклав, я помітила, — кокетливо посміхнулася раптом Альона.
— Не дивно, — знизав плечима Денис. — По-моєму, тоді це помітили всі. Важко було не помітити.
— Заміжня вона зараз. У столиці з чоловіком живе. Серьога, він, знаєш, начальник великий. У них будинок свій триповерховий, басейн, сад, усі справи.
— А ти звідки знаєш?
— Здрастуйте, будь ласка, — розвела руками Альонка. — Ми ж подруги все-таки. Я, Оксанка, Каринка. Листуємося іноді. Щоправда, рідко дуже. Ніколи Каринці. А може, загордилася вже? Це швидко трапляється.
— Загордилася? Це навряд чи, — заперечив Денис.
— Ти її ідеалізуєш, — посміхнулася дівчина. — Все ще кохаєш, так? По очах бачу, що так. Денис не відповів.
— А вона ж, Каринка… Знаєш, чому за Серьогу заміж вийшла? Через гроші його. Сама нам говорила. А ти її тут ангелом вважаєш.
— Ти про що це?
— Про що, про що? Про те. Серьога у справах до її начальника приїжджав. Каринка спеціально навколо крутилася, на чари свої ловила. Ну і зловила, звичайно. Вона ж красуня в нас. Їй просто гроші потрібні були, терміново. Сама б за сто років не заробила. А тут багатий чоловік, готовий заради неї на все. Сергій же, точно як і ти, голову від неї втратив.
— Що ти таке кажеш? — Денис не міг і не хотів вірити почутому.
— Та їх із бабусею ж із квартири виселяли. Хата не їхня взагалі була, а родича якогось. Той пустив пожити з милості. Вони йому копійки якісь за оренду платили, а в Карини з бабусею і кута свого немає. А тут ще й бабуся захворіла. Ну, вік, усе логічно і природно. Із суглобами щось. Потрібно було операцію робити дорогу. Короче, Каринці гроші потрібні були заріз. І на житло, і на лікування. Ну, ось і придумала Каришка спосіб стовідсотковий. Ще й особисте життя непогано так влаштувала. Мені б так.
— Це… це все правда?
