— Дякую, не треба, я дочекаюся автобуса, — усміхнулася дівчина, начитавшись у мережі всяких різних історій про таксистів в Аргентині. — Він ще не скоро прийде. Хочете, я почекаю разом із вами, щоб ви не занудьгували?
— Не варто, ви клієнтів пропустите і грошей не заробите.
— А мені й не треба, — засміявся співрозмовник і, обернувшись до літнього таксиста, щось швидко заговорив іспанською. Чоловіки недовго про щось сперечалися, потім водій таксі підняв руки і, сказавши Насті «адьйос», пішов.
Хлопець присів на лавку поруч із дівчиною без запрошення.
— Мене Маріо звуть, — представився він і знову посміхнувся. — Ви дуже красива.
— Дякую. Я Настя, — кивнула дівчина і замовкла. Повисла ніякова пауза.
— Настя… Дивне ім’я. Звідки ви приїхали, Настю?
— З України.
— Ого! — присвиснув співрозмовник. — Ну, звичайно. Мені всі казали, що в Україні найкрасивіші дівчата. Я, правда, сперечався, що найкрасивіші — італійки, але тепер, схоже, мені доведеться визнати їхню правоту. Думаю, що італійки теж красиві, просто ми різні.
Настя постаралася додати нотку дружелюбності в розмову. Молодий чоловік це оцінив.
— Ви добре говорите італійською, — зробив він черговий комплімент.
— Дякую, але, боюся, без знання іспанської мені тут буде важкувато.
— Ви туристка? Приїхали подивитися на визначні пам’ятки?
— Не зовсім. Я хочу знайти одну людину, родича.
— У вас тут є родич? — здивовано вигукнув Маріо.
Настя знизала плечима:
— Не знаю, але можливо, що так.
— І хто ж він?
— Ой, це довга історія, а ми з вами ледь знайомі, щоб її розповідати.
— Ви сподіваєтеся знайти людину в Буенос-Айресі, та ще й без знання іспанської? Це дуже складне завдання, — похитав головою молодий чоловік.
— Ні, не в Буенос-Айресі, в Санта-Марії. Район Сан-Мігель. Мені сказали, що колись він жив саме там.
— Це ваш батько? — Настя посміхнулася цікавості співрозмовника.
— Ні, це мій кузен.
— Я думаю, що ми з вами не дарма познайомилися. Я сам із Санта-Марії, того самого містечка, і знаю майже всіх його жителів. Я вам допоможу.
Дівчина подивилася на Маріо з недовірою.
— Ви серйозно?
— Абсолютно. Дивіться, ми можемо дочекатися з вами автобуса і поїхати ним до центру, потім пересісти на інший і вирушити в моє рідне передмістя. Але я вам пропоную скоротити шлях і відразу поїхати на моїй машині, куди потрібно.
Настя вагалася. Молодий чоловік здався їй чарівним. Говорив просто і не наполягав, але дівчина все одно побоювалася.
— Діос міо, що мені зробити, щоб ви мене не боялися? — розгублено розвів руками Маріо, змішуючи іспанські та італійські фрази. Потім дістав свій телефон. — Хочете, я зараз подзвоню своїй мамі, і ви всю дорогу будете з нею розмовляти, просто щоб переконатися, що я вас не обману?
— Не треба, — усміхнулася дівчина і рішуче встала з лавки. — Скільки?
— Якщо ви шукаєте родича, то ніскільки. У тому випадку, якщо ви його знайдете, то заплатите скільки захочете. Я хочу вам допомогти.
І хоча Настя не повірила в добрі наміри хлопця, вона згідно кивнула.
— Ходімо.
І повезла валізу за Маріо, який показував дорогу до своєї машини.
— А ваша мама розмовляє італійською? — поцікавилася Настя у свого супутника, поки вони їхали.
— Так, звісно. Мій тато теж італієць, так що в нашій родині всі говорять і іспанською, і італійською. А чому ви питаєте?
— Ви ж запропонували мені поговорити з вашою мамою. А як би я з нею розмовляла? Іспанської-то я не знаю.
— Не турбуйтеся, в Санта-Марії майже всі говорять обома мовами. У нас там невелике італійське поселення. Ви знаєте адресу, куди вам треба?
— Ні, — похитала головою дівчина. — У мене є опис будинку, а адреси, на жаль, немає. Інакше навіщо б я приїхала? Можна було б просто написати. У своєму листі тітка Маша чесно зізналася, що адреси через стільки років вона не пам’ятає. «Можу написати що-небудь не те, і ти зовсім заплутаєшся, тому я тобі краще опишу його».
— Правильно, — кивнув Маріо. — Про це я і не подумав. Ну і який опис?
— Це великий двоповерховий будинок кольору чистого піску, уздовж фасаду якого посаджені, чергуючись, пальми і туї, недалеко від площі з найвідомішим у містечку собором. Усередині територія з газоном, чагарниками і невеликим ставком.
Маріо зацокав язиком:
