— Марічко, дитино, а чому твій тато змушує тебе заробляти? Він що, сам не може?
— Тому що в мене тільки два пальчики зрослися, а в нього всі чотири. Він тільки й може, що мітлою махати.
На цих словах Наталя схопилася за серце. Патологія зрощених пальців була в дитинстві в її чоловіка, але йому зробили операцію і пальці розділили. Цей синдром часто передається у спадок, тому перша думка, яка спала їй на думку, була: «А раптом це Маріка — позашлюбна донька Ігоря? Адже він якраз десять років тому літав у справах до Кишинева».
Щоправда, дівчинка каже, що в неї є тато, але хіба рідний батько змушуватиме маленьку дитину блукати вулицями? Думки в голові роїлися, немов мухи, але Наталя не могла знайти жодного пояснення своїй незвичайній зустрічі з нею. Але чим їй може допомогти дівчинка, що передбачити, якщо ворожіння для неї лише гра і спосіб вижити?
А Маріка, немов прочитавши її думки, запитала:
— Ви хотіли дізнатися, чого більше за все на світі хоче ваш чоловік?
— Так… Звідки ти знаєш? Здогадалася?
Дівчинка опустила очі, а потім упевнено сказала:
— Потрібно самим запитати його про це.
— Але ж тоді сюрприз не вийде, — заперечила Наталя. — А я хочу, щоб подарунок став приємною несподіванкою.
— Все одно потрібно запитати. А потім самі побачите, що буде.
Наталя знизала плечима. Ну й пророцтво, таке їй будь-який студент-психолог міг порадити. Але що поробиш, вона ж сама шукала цю дівчинку, значить, мусить заплатити їй за роботу.
Наталя віддала кілька купюр і повільно побрела до стоянки. Так, дивна ця маленька ворожка, і не тільки тому, що в неї зрощені пальці. Весь її зовнішній вигляд був якимось знайомим. Наталя дістала телефон і почала набирати номер чоловіка, щоб дізнатися, коли він повернеться додому. Їй потрібно було з ним серйозно поговорити.
Коли ж її погляд ковзнув по фотографії Ігоря в телефоні, вона ахнула. Ну ось же, ця дівчинка-ворожка схожа на нього! Такі самі світлі очі, волосся, така сама тонка шкіра. Її немов жаром обдало. Ну, тепер вона точно поставить чоловікові серйозне запитання. Причому не одне.
Наталя насилу дочекалася вечора. Приготувала смачну вечерю, запалила свічки й аромалампу з олією лаванди, а Ігор одразу відчув незвичну атмосферу.
— У нас якесь свято?
— Поки не знаю, може, свято, а може… — Наталя не договорила, але подумала: «А може, прощальна вечеря. Все залежатиме від твоїх відповідей».
Вона нагодувала чоловіка і навіть пригубила з ним келих вина, чого вже дуже давно не робила.
— Наталю, ти змушуєш мене хвилюватися. А з чого ти вирішила порушити сухий закон? — занервував чоловік.
— Ох, Ігоре, ти не уявляєш, як я хвилююся, — в тон йому відповіла дружина. — Ти можеш бути зі мною чесним?
— Ну, звичайно, у мене від тебе секретів немає.
— Ну, не знаю, не знаю… А от скажи мені, будь ласка, у якій такій важливій справі ти літав до Кишинева?
Чоловік несподівано зблід.
— До Кишинева? Ну, ти згадала, це ж як давно було?
— Не викручуйся від відповіді! — підвищила голос Наталя. — У мене є дуже вагомі підстави підозрювати, що ти їздив туди не у справах бізнесу.
— Наталю, ну чого ти нагнітаєш? — забурмотів чоловік. — Дай-но згадати. — Він зробив ще ковток і примружився. — Загалом, розумієш… Та тут, в принципі, і згадувати нічого. Пам’ятаєш, я говорив тобі, що в мене був брат маленький, який зник?
— Ну, припустімо, — холодно відповіла Наталя.
— Ну так от, мої батьки ж майже до самої смерті не припиняли пошуків. Надсилали запити в різні інстанції, давали оголошення, а потім в одній із соцмереж нам написали, що нібито його сліди виявилися в Молдові. Ну ми з батьком рвонули туди. Щоправда, в підсумку так нічого і не знайшли.
— А чому ти мені нічого не розповів? «Справи, Наталочко, справи!» — передражнила вона його.
— Та тому що ми витратили на цю поїздку і пошуки купу грошей, і все даремно. Я боявся, що ти станеш сваритися через такі витрати.
Голос Ігоря здригнувся. І Наталі навіть стало його трохи шкода.
— Ну хіба я коли-небудь дорікала тобі в чомусь такому? — м’яко запитала вона, але, згадавши обличчя Маріки, одразу змінила тон. — І в тебе в цьому місті не було ніяких любовних пригод?
— Наталю, ну ти зовсім, чи що? Чи до того мені було, га? Батько раз у раз хапався за серце, а я боявся, що його прямо там, у чужій країні, вхопить інфаркт, і застрягнемо ми там на невизначений термін.
Наталя знову примружилася. Серце хотіло вірити коханому чоловікові, але в мозку знову заворушилися запитання і сумніви.
— Ну добре, припустімо, ти говориш правду. А чому ти ніколи мені не розповідав про свого брата детально? Яким він був? За яких обставин зник?
