— Дашенько, ну чому ж у тебе все не слава Богу? — вередливо здивувалася моложава білявка у стильному брючному костюмі, коли, кліпнувши, згасло світло. Святково прикрашена кімната занурилася в несподівано густий після яскравого сяйва ламп морок, і жінка поставила чергове риторичне запитання. Невже не можна організувати важливий захід без несподіванок?
— Ох, все, кіна не буде, електрика скінчилася! — реготнувши, процитував добру кінокомедію чоловік, що сидів праворуч від білявки. Підсвітивши собі увімкненим на смартфоні ліхтариком, він узяв із тарілки бутерброд з ікрою, вправно перекинув до рота вміст красивої чарки з богемського скла і закусив делікатесом. — Тобі б усе сміятися, Віталіку.
— І взагалі, не надто налягай на випивку, — не підтримала його веселощів сувора жінка, поправляючи й без того ідеальну зачіску. — У нашого сина річниця, а ти ризикуєшь до торта не дотягнути. П’єш тут у темряві, думаючи, що я не помічаю? Ви що, всі змовилися мене із себе вивести?
П’ять років, як Олексій одружений з Дашею, дерев’яне весілля — вже не дрібниця. Кожному зрозуміло, що необхідно ретельно підготуватися до святкування цілком серйозної дати. Але Даша, як і раніше, у своєму репертуарі, не невістка, а ходяча катастрофа. — Ну, не Даша ж влаштувала вимкнення світла, — спробував захистити дружину Олексій і, заспокоюючи, накрив її руку своєю долонею.
— Прикольно, — протяжно вимовила дівчина, яку привів на сімейне свято молодший брат Олексія, Роман. — Як у давнину потрапили. — Так, Мілано, ти маєш рацію, прямо як у давнину, але це ж навіть круто. Темрява — друг молоді, — розсміявся Роман і, скориставшись моментом, поцілував свою супутницю.
— Танюшо, схоже, що відключення сталося не з вини Даші, — повідомив, підійшовши до вікна, Віталій, який вирішив розім’ятися, раз вже дружина не дозволила йому вільно вживати міцні напої. — По всьому селу, схоже, світло згасло. — Так, тут таке часто буває, як дощ, так десь щось замикає, — пояснив Олексій, вмикаючи ліхтарик на своєму смартфоні.
— Напевно, треба вже претензію писати куди-небудь, тим більше, раз це часте явище, то Даші як господині необхідно було передбачити цей випадок і запастися альтернативними джерелами світла, — повчально порадила Тетяна Леонідівна. — Мамо, ну взагалі-то у нас свічки десь є, — висловився Олексій. — Ось саме, що «десь», а повинні вони бути де? — не чекаючи відповіді, жінка озвучила правильний варіант: — Правильно, на столі.
І подбати про це мала Даша, не заспокоювалася Тетяна. — Так, синку, мама має рацію, раз вже Даша взялася за роль господині заміського маєтку, то треба всерйоз над цим працювати. У коржик треба розбитися, але зробити все так, щоб гостям було комфортно. Так було б правильно, Олексію.
Начебто дорослі люди вже, сім’я у вас своя, а такі елементарні речі доводиться пояснювати. — Не хвилюйтеся, Тетяно Леонідівно, Віталію Олексійовичу, — відповіла Дар’я. Вставши з-за столу так різко, що ледь не перекинула свій келих, вона додала: — Зараз свічки принесу і запалю їх, стане навіть романтичніше.
Молоду господиню дому дратувало, що чоловік надто байдуже захищає її від нападок своїх батьків, але вона намагалася, щоб голос не видавав негативних емоцій. — Давай я тобі допоможу, Дашо, — як і раніше мляво, без особливого бажання запропонував Олексій. — Дякую, Льошо, не треба, — зупинила його Даша, яка в глибині душі чекала, що хоча б у святковий вечір свекруха зі свекром не стануть, як завжди, діставати її причіпками та непроханими порадами.
Побудь із гостями, я собі смартфоном підсвічу, не хвилюйся. Підсвічуючи собі шлях смартфоном, Даша, ледве не розплакавшись, дісталася кухні. Відкрила шафу, де зберігався запас свічок на випадок перебоїв з електроенергією, взяла кілька штук, захопила пару свічників, але повертатися до вітальні не поспішала.
Молодій господині хотілося віддихатися перед тим, як знову опинитися в задушливій атмосфері причіпок і докорів від чужих людей, адже, по суті, нікого там їй близького, крім чоловіка, не було. Батьки Льоші, його молодший брат Рома з пихатою подругою, і кожен, здається, був радий відшукати недоліки в організації річниці. На превеликий жаль, Даша та її батьки, що живуть в іншому місті, приїхати на свято не змогли.
Батько був на вахті, у мами була призначена важлива нарада, найкраща подруга з рідного міста теж вибратися не змогла — у неї малюк захворів. Звісно, у кожного з близьких були поважні причини не приїхати в гості, але це ніяк не зменшувало гіркоти. Даша зітхнула, згадавши, як її прониклива мама радила взагалі не влаштовувати святкування річниці з ріднею Олексія під яким-небудь слушним приводом на кшталт втоми від роботи.
— Дочко, нічого страшного не трапиться, якщо ви не станете збирати гостей, або, як варіант, запросіть усіх у кафе. — Ні, мамо, ці варіанти не підходять, — заперечила тоді Даша. — Тетяна Леонідівна вже кілька тижнів говорить про те, як славно буде зібратися на свіжому повітрі й нормально відсвяткувати.
Та й дорогувато в кафе вийде, звичайно, ми можемо дозволити собі таку витрату, але краще все-таки вкладемо ці гроші в облаштування нашого будинку. Розуміючи, що дочка перебуває у складній ситуації, прониклива жінка змінила тему, і розмова завершилася обговоренням бюджетних і не надто трудомістких рецептів. Так, Дар’я тільки рада була б просто посидіти удвох з Олексієм, обмінятися подарунками, відзначити п’ятиріччя шлюбу легкою вечерею і чаєм з тортиком, але ні.
Чоловік затявся, не погодився на тихе святкування, йому захотілося запросити близьких йому людей, влаштувати гарне свято, оновити нещодавно куплений мангал, і Даша не посміла відмовити. Ось і доводиться терпіти, відгороджуючись від їдких зауважень і порад гостей мовчанням. Коли Даша повернулася до вітальні, виявилося, що розмова про недоліки життя в селі не тільки не вщухла, але начебто навіть набрала обертів.
— Так, синку, не жилося тобі спокійно, — голосно віщав Віталій Олексійович. — Свій будинок, звичайно, справа хороша, але ж із ним стільки проблем, що і свіжому повітрю радий не будеш. За минулий рік з моменту переїзду чого тільки тобі не довелося лагодити: то сантехніку, то свердловину, то дах, то проводку.
Цей перелік, я впевнений, далеко не повний, тільки те, про що я знаю і про що ось так навскидку згадав. Так, все-таки даремно тебе Дашка до цієї покупки схилила…
