«Я піду, але перш відшкодую свої витрати, гроші, що витратив на тебе. Це ж чесно, правда? Віддавай свої коштовності, гроші. Що тут у тебе ще є? І я піду». Так ось він який. Наліт щирості й доброзичливості злетів з Анджело. Тепер перед Вікою стояла жадібна і неприємна людина. Шахрай. Обманщик. Який, можливо, здатний навіть завдати їй фізичної шкоди. Як страшно!
«Немає в мене ніяких коштовностей», — пролепетала дівчина. Її запал випарувався. Тепер вона відчувала тільки жах перед обличчям небезпеки, всепоглинаючий, що позбавляє волі й паралізує. Анджело кинувся в кімнати, трощачи і ламаючи все на своєму шляху. Віка чула, як він грюкав дверцятами шаф, вишукуючи хоч щось, що можна вигідно продати. Хлопець зовсім зневірився.
У такому стані людина, особливо така людина, як Анджело, здатна на все що завгодно. Віка спробувала покинути квартиру, але Анджело відштовхнув її від дверей і так зиркнув на дівчину, що та відразу зрозуміла: наступна її така вилазка може призвести до серйозних наслідків. Віка сиділа на кухні, обхопивши руками голову, і слухала, як Анджело громить її квартиру. І тут з’явився Андрій.
Віка завжди раділа зустрічі з другом, але зараз… зараз це було щось особливе. Дівчина відчула, як з її плечей гора впала. Андрій швидко оцінив обстановку. Помітивши Віку, що забилася в куток кухні, хлопець розлютився. До вух дівчини долинули лайки, звуки боротьби. «Пішов звідси!» — Андрій у буквальному сенсі слова викинув Анджело з квартири, а потім ще й набрав номер поліції.
Говорив голосно і виразно, спеціально, щоб Анджело, який продовжував ломитися в зачинені двері, розібрав кожне слово. Потім Андрій кинувся до Віки, обійняв її. Дівчина притиснулася до нього, її бив сильний дрож, по щоках текли сльози. Стільки подій, стільки емоцій! Андрій гладив її по спині, по волоссю, по плечах. Говорив щось заспокійливе і заколисуюче. Не ставив зайвих запитань.
Розумів, що дівчина перебуває зараз не в тому стані. Минуло кілька місяців. Анджело повернувся до Італії. Поліція не стала заводити на нього справу. Аферистові пощастило. На руку йому зіграв той факт, що вони з Вікою встигли подати заяву до РАЦСу, тобто вважалися нареченим і нареченою. Тому хлопця не притягнули до відповідальності за те, що той ломився в чуже житло.
Все-таки господиня квартири була йому не сторонньою людиною. Вся ситуація виглядала як особиста сварка, непорозуміння між без п’яти хвилин подружжям. Побутовий конфлікт. А доказів того, що Анджело є аферистом і шахраєм, у Віки не було. Італієць поїхав із України ні з чим. Як уже він переживав невдачу, Віка не знала. Та їй було це й неважливо за великим рахунком.
Віка розмістила свою історію на всіх туристичних форумах, які їй вдалося знайти. Детально розповіла про те, як попалася на гачок афериста. Навіть розмістила фотографії Анджело. Можливо, це допоможе хоч комусь уникнути зустрічі з негідником. Віка недовго переживала про зірване весілля. Адже зовсім скоро вона знову отримала пропозицію, цього разу від Андрія.
Тоді, того страшного вечора, сидячи на підлозі кухні, молоді люди відверто розговорилися. З’ясувалося, що Андрій, він із самого дитинства закоханий у Віку і тому дуже ревнував її до заморського нареченого. А потім, коли познайомився з Анджело наживо, на нього єдиного з усієї компанії не подіяли чари іноземця. «В сенсі ти був у мене закоханий?» — Віка на всі очі дивилася на хлопця. Здивування, що послідувало за цим зізнанням, на якийсь час навіть затьмарило емоції від викриття Анджело.
«Це ж я була твоєю таємною прихильницею, а ти вважав мене тільки подружкою. Сам багато разів про це говорив. Мені залишалося лише спостерігати за твоїми численними романами з боку і мріяти, відчайдушно мріяти про те, щоб коли-небудь опинитися на місці однієї з цих дівчат». «Які ж ми були дурні», — посміхнувся Андрій. — «Дякую цьому твоєму… Анджело. І справді, Ангел, не інакше».
«Адже саме завдяки йому ми нарешті прояснили цей момент. Я закоханий у тебе з першого класу, але думав, що така красуня вже точно не зверне на мене уваги як на хлопця. Тому й став тобі другом. Так я міг хоча б бути поруч, оберігати тебе». Загалом, Віка тепер знову готувалася до весілля, тільки вже із зовсім іншою людиною. Цього разу вона не відчувала жодних сумнівів чи тривог. Все тепер йшло як треба.
