Я ж давно за вами спостерігаю, помітив, що ти не одна». Віка напружилася: ця ідея виглядала привабливою і небезпечною водночас. Все-таки вона зовсім не знає цієї людини. Хоча на інтуїтивному рівні дівчина вже повністю довірилася новому знайомому, Віка завжди вирізнялася раціональністю. І ось так просто піти кудись з Анджело не могла. Той помітив це і ляснув себе долонею по чолу.
«Ось я дурень! Навіть не подумав, як це виглядає з боку. Незнайомець заманює двох дівчат у пустельне місце. Вибач. Просто втратив голову від твоєї краси». «Одразу ж хотів показати тобі моє улюблене місце, поділитися враженнями. Мама завжди каже, що я спочатку говорю, а потім думаю. У цьому моя біда». Каяття Анджело виглядало так комічно, що Віка знову розслабилася і посміхнулася.
Йти з пляжу з незнайомим хлопцем, нехай і таким красенем, дівчина точно б не ризикнула. Але розлучатися з ним зараз вона теж не хотіла. Якщо Анджело піде, вони більше, швидше за все, ніколи вже не побачаться, адже Рим — величезне місто. Анджело ніби прочитав її думки. «А що, якщо я запрошу вас із подругою в якесь більш людне місце? Наприклад, сьогодні в місті в моєму улюбленому барі дискотека».
«Буде весело. Прийдете?» Віка одразу ж відповіла згодою. Вона точно вмовить Таню піти на цей захід. Та подругу і вмовляти не доведеться, вона сама буде рада провести вечір весело й цікаво. А тут і Таня підійшла змінити Віку на посту. Побачивши Анджело, дівчина трохи зніяковіла. Ну ще б пак, під поглядом цих прекрасних чорних очей хто завгодно розгубиться.
Таня, яка завжди трохи соромилася своєї повноти, стала до Анджело півобертом. Так, на її думку, вона виглядала стрункішою. Віка відразу зрозуміла: подруга інстинктивно намагається постати перед красенем у найбільш вигідному світлі. Але через пару хвилин від незручності Тетяни не залишилося й сліду. Так само, як і Віка, вона заворожено слухала кожне слово молодого італійця і сміялася над його іскрометними жартами.
Час пролетів непомітно. Молоді люди розмовляли, стаючи все ближчими і зрозумілішими одне одному. Того дня вони багато сміялися, грали у пляжний волейбол, бісилися на березі. Це було чудово. Анджело був ввічливо запобігливий і з Танею, але обидві дівчини розуміли, хто є справжньою причиною його присутності в цій маленькій компанії. Віка танула від щастя, коли ловила на собі захоплений погляд Анджело.
Сонце вже хилилося до заходу, коли подруги почали збиратися в готель. «Нам час», — з жалем промовила Віка. — «Не хочеться розлучатися, але ще ж потрібно встигнути до вечора підготуватися». «Я дуже буду на вас чекати», — посміхнувся їм Анджело. — «Розлучаємося ми зовсім ненадовго. Навіть не знаю, як вам запропонувати, щоб не налякати. Може, я підвезу вас до готелю? У мене автомобіль прямо тут, на парковці».
Подруги перезирнулися, у обох в головах були одні й ті самі думки. З одного боку, не хочеться плентатися на електричку і потім трястися в ній цілих півгодини. Дівчата трохи втомилися від води і сонця, великої кількості вражень. А ще на них вечірка чекає, до якої потрібно ґрунтовно підготуватися. Куди краще провести ще трохи часу з говірким, веселим Анджело. Та й автомобіль його подивитися хочеться.
Анджело виглядає людиною, якій можна довіряти. Тільки от, якби всі зловмисники були схожі на зловмисників, то і злочинів би ніяких не було. Подруги сумнівалися. Анджело спокійно дивився на дівчат, чекаючи відповіді. Віка раптом, сама того не очікуючи, випалила: «Так, підвези нас, будь ласка. Дякую величезне». Дівчині здалося, що якщо вони зараз відмовляться, Анджело образиться.
А їй зовсім не хотілося його ображати. Таня з посмішкою кивнула, підтверджуючи слова подруги, і Анджело засяяв. Парковка була просторою і при цьому битком забитою. Не дивно, погода спекотна, багато хто кинувся на пляж, щоб насолодитися теплими ласкавими хвилями. Анджело підвів дівчат до красивої спортивної машини. Віка і Таня перезирнулися: вони не надто розбиралися в марках, але це явно був вельми недешевий автомобіль.
Глянсовий, темно-зелений, обтічний, якийсь трохи хижий і неймовірно красивий. Залізний кінь дуже пасував своєму господареві. «Сподобався мій друг?» — задоволено посміхнувся Анджело. — «Нещодавно поповнив свою колекцію. Обожнюю такі автомобілі». «Колекцію?» — Віка раптом подивилася на Анджело зовсім іншими очима. Там, на пляжі, він здавався простим, природним, дуже близьким.
Але, судячи з усього, Анджело дуже багатий, раз володіє колекцією автомобілів. Віка знову відчула зніяковілість у його присутності. Заможні люди, вони ж як представники іншого світу. Як з ними спілкуватися? Як їм відповідати? «Ну, що ти раптом спохмурніла?» — Анджело підбадьорливо приобійняв Віку. Його тепло і щирість зняли незручність моменту.
Дівчата, перезирнувшись, ковзнули в прохолодний салон. «Ех, як він на тебе дивився!» — ділилася в номері враженнями Таня. Вона вже прийняла душ і зараз займалася своїм волоссям, накручувала його плойкою тугими локонами. «От би на мене хто-небудь так дивився, якою б я була щасливою!» «Не перебільшуй!» — сперечалася Віка. Тепер, коли Анджело поруч не було, дівчині здавалося, що вона сама собі вигадала його інтерес і захоплення.
Просто тому, що так захотіла, вбила собі в голову, що цей красень, який до того ж виявився ще й багатієм, дивиться на неї по-особливому. А насправді Анджело просто розважається, знайомиться з симпатичними туристками, весело проводить із ними час. Просто тому, що товариський. А блондинка Віка з її білою шкірою і блакитними очима для нього і зовсім екзотика. Цікава новинка, не більше того.
«Ну що ти! Він тобою дійсно зачарований. З боку це добре видно було», — розсіяла сумніви Віки подруга. — «Мені навіть трохи заздрісно». «Не переживай», — засяяла Віка, її дуже надихнули слова Тані. — «Ми тобі сьогодні ввечері красеня підшукаємо». Анджело заїхав за дівчатами рівно в призначений час. Подруги вже зовсім без побоювань сіли в його автомобіль.
На цей раз хлопець був на іншому залізному коні — чорний «Мерседес». «Мені здається, цей автомобіль більше підходить для вечора», — посміхнувся він, побачивши нерозуміння в очах дівчат. — «Мерседес. Елегантний і прекрасний. Прямо як ви». Від уваги Віки не сховалося, якими захопленими очима Анджело окинув її при зустрічі. Це й не дивно, дівчина постаралася.
На ній була її улюблена обтисла маленька чорна сукня, що підкреслювала витончені лінії фігури. Вона дуже пасувала дівчині, і та чудово про це знала. Дипломатичний Анджело обсипав компліментами обох подруг. Але Віка відчувала, що його серце належить саме їй. Та хлопець цього й не приховував особливо. Це був чудовий вечір: смачне вино, запальні танці, веселощі до ранку.
Анджело познайомив дівчат зі своїми друзями. Спілкування як такого не вийшло: по-перше, музика гриміла так, що співрозмовника неможливо було почути; по-друге, мовний бар’єр. Не всі друзі Анджело знали англійську. Проте подруги дуже весело провели час. Наприкінці вечора Анджело навіть наважився поцілувати Віку. Вони танцювали, притиснувшись одне до одного, серед натовпу такої ж розпаленої молоді.
І тут цей поцілунок. У Віки голова закрутилася від несподіванки й емоцій, що наринули. «Вибач, не стримався», — посміхнувся хлопець, дивлячись своїй супутниці в очі. — «Але ти… ти така прекрасна. Навіть не уявляєш, яка ти красуня». Після цих слів уже Віка поцілувала Анджело. Він обіймав її, і обом здавалося, що вони зараз одні на танцполі, хоча насправді їх оточували сотні людей…
