Начебто легкий, веселий, навіть трохи дурнуватий, але водночас, коли йдеться про справи, зібраний, відповідальний, серйозний. З таким не пропадеш. Анджело, звісно, хороший сам по собі. З таким милим рай і в курені. Але в курені Віці жити точно не доведеться. Швидше, у палаці. Багатий, красивий італієць закоханий у неї по вуха і готовий заради неї на все.
Таке Віка не могла уявити навіть у найсміливіших своїх фантазіях. Ні, дівчина завжди знала, що подобається молодим людям. Про це свідчили численні компліменти і відповідні погляди хлопців. Віку ще в школі часто кликали на побачення, а на випускному її постійно запрошували на танець. Дівчина навіть втомилася і хотіла посидіти трохи і перепочити, тільки от боялася образити кавалерів.
Але все ж Анджело такий красивий, такий багатий, такий розумний. Йому і дівчина потрібна до пари: голлівудська актриса або топ-модель, не менше. А він обрав її. Просту дівчину. Симпатичну, звичайно. Але не зірку і не доньку заможних батьків. Навіть дивно. Занадто вже на казку схоже. Танька он заздрить по-доброму, і навіть просить Віку пригледіти їй там підходящого нареченого.
А що, було б чудово, якби подруга дитинства раптом опинилася поруч. Звичайно, Віка спробує познайомити Таню з кимось. У Анджело он, виявляється, скільки братів. Не рідних (сам-то він один у сім’ї), двоюрідних. А Танька симпатична, хоч і соромиться своєї нібито повноти. Чим не наречена? А які чудові фотографії Віка зробить в Італії! У неї вже є сторінка в інтернеті, де дівчина викладає свої роботи.
Їх хвалять, навіть просять продати якісь знімки. Вони справді гарні. Віка вміє помічати цікаве і незвичайне. Але Італія… Це ж зовсім інша природа й архітектура. Екзотика, колорит. Віка вже передчувала майбутнє пожвавлення на своїй сторінці. Вона обов’язково знайомитиме співвітчизників із цією унікальною країною через фотографії. Нехай теж милуються. Може, навіть вдасться здійснити свою мрію.
Як дружина заможної людини, Віка, напевно, зможе не працювати. А навіщо, якщо Анджело і так забезпечить їхню сім’ю від і до? Та й ким вона там буде трудитися? Її диплом про вищу економічну освіту навряд чи виявиться в чужій країні дійсним. Інші закони, інші правила обліку. Зате дівчина зможе зайнятися своєю улюбленою справою — буде фотографувати.
Хто знає, може, надалі це принесе їй не тільки задоволення, а й гроші. Ну а якщо ні, то й нічого страшного. Тепер можна не турбуватися про фінанси. Анджело неймовірно багатий. Такий ось вельми приємний додаток до коханої людини. І тут пролунав дзвінок. Анджело хтось викликав по відеозв’язку. Віка вся перетворилася на слух.
Ні, вона була не з тих, хто підслуховує чужі розмови з цікавості. Просто їй хотілося перевірити себе, зрозуміти, наскільки вона просунулася у вивченні італійської. На зв’язку був Матео, один із двоюрідних братів Анджело. Спочатку хлопці привітали одне одного, обмінялися новинами. І в цьому короткому діалозі Віка до свого задоволення ясно зрозуміла кожне слово.
А ось потім розмова потекла в якесь дивне русло. Дівчина все розуміла, але про свої успіхи в італійській думати забула. Занадто вже підозрілим і тривожним був зміст діалогу. «Ну що, скоро ти гроші дістанеш?» — запитував Матео. «Думаєш, такі справи швидко робляться?» — голос Анджело звучав роздратовано. — «Весілля, переїзд, потім ще потрібен час, щоб її підготувати».
«Так, може, підготовку вже зараз почати?» «Ні. Її не можна сполохати. Ти нічого не розумієш у цих справах». Віка завмерла на своєму ліжку. Це про кого вони зараз? Невже про неї? До чого її потрібно готувати? Що її може сполохати? Якось це все дуже неприємно звучить. А тут ще згадалися слова Андрія про те, що Анджело — слизький тип. Зараз він справді таким здавався.
«Ти впевнений, що твій план спрацює?» — уточнював Матео з явною погрозою в голосі. «Впевнений. Все вже майже готово, залишилися останні штрихи». «Ну дивись, а то боргів у тебе, сам знаєш… Не віддаси грошима, візьмемо іншим способом». «До цього не дійде». Анджело намагався говорити рівним голосом, але було зрозуміло, що він перебуває у тривозі. Після цього брати розпрощалися, і Анджело продовжив строчити свої листи.
А Віка, звичайно ж, вона тепер уже не могла заснути. Все прокручувала в голові деталі дивної розмови, і розмова ця їй не подобалася все більше і більше. Цей Матео, якого Анджело називав братом, він розмовляв із нареченим Віки у зневажливій манері, не схожій на спілкування кузенів і партнерів по бізнесу. Матео погрожував Анджело, а той говорив про якісь плани, гроші й борги.
Першим поривом Віки було підійти до нареченого і прямо розпитати його про все. Але дівчина стрималася. Так робити не можна. Якщо раптом Анджело дійсно обманює її, то він і цього разу придумає щось переконливе. Якщо ж наречений чесний, то підозри Віки можуть його образити. Це ж неприємно — знати про те, що твоя друга половинка тобі не довіряє. Ні, Віка вчинить по-іншому.
Тепер вона просто стане уважнішою, прислухатиметься, придивлятиметься, помічатиме якісь важливі деталі. Зрештою дівчина з’ясує правду. У наступні кілька днів нічого незвичайного не відбувалося. Анджело був як завжди — сама чарівність. Віка навіть трохи розслабилася, забула про випадково підслухану розмову. Наречений справляв на неї якийсь гіпнотичний вплив.
Цей його погляд, ці теплі обійми і слова. Слова, які заколисують, умиротворяють, змушують почуватися щасливою. Ні з ким раніше Віка не відчувала таких відчуттів. І все ж, коли Анджело в черговий раз подзвонила з Італії по відеозв’язку мати, Віка вся перетворилася на слух. Вона в цей час була на кухні, Анджело — у вітальні. Дівчина мила посуд, у кімнаті шуміла вода.
Мабуть, тому Анджело і перебував у впевненості, що наречена не чує дзвінка. Але Віка після тієї розмови нареченого з Матео вже не картала себе за зайву цікавість. Дівчина підійшла до дверей вітальні й прислухалася. Їй потрібно знати все, абсолютно все про людину, з якою вона збирається пов’язати свою долю. Анджело, схоже, щось приховує. Може, його розмова з матір’ю дозволить вирішити цей сумнів?
Віка вже розуміла, що її наречений не такий щирий і чесний, яким намагається здаватися. Але таке… таке вона почути була не готова. Розмова Анджело з матір’ю виявилася вельми відвертою. Він відкрив дівчині очі на ситуацію, в якій вона опинилася. «Здрастуй, синку», — привітно промовила жінка, дивлячись з екрана на сина. «Привіт. Сумую за тобою і малятком Лулу».
Віка посміхнулася. Вона знала, що в італійця дуже сильна прихильність до матері, і вважала це вельми милим фактом. Ось зараз дорослий Анджело без усякого сорому зізнався матері, що сумує за нею і молодшою сестричкою. «Скоріше б ти вже повернувся. Ну що там, весілля скоро?» «Вже через тиждень». «Зовсім небагато чекати залишилося. Потім відразу додому?»
«Майже, тільки речі зберемо». «Вона вже в курсі?» «Ні, що ти. Поки рано їй таке говорити. Приїдемо в Італію. Там не буде поруч її родичів і знайомих. Зовсім інша ситуація. Там я буду мати на неї куди більший вплив». Віка завмерла. Ось воно. Знову вони говорять про щось таке, небезпечне для неї. Плани якісь, інтриги. Що відбувається взагалі? Віка раптом зрозуміла, що не хоче їхати в Італію…
