Анджело — йому навряд чи можна довіряти. «Ти у мене такий розумний», — з гордістю в голосі промовила жінка по той бік екрана. — «Батько твій такий самий був. Але ти ще хитріший. Життєвої мудрості тобі з дитинства не позичати. Невже ця бліда Моллі справді вірить у те, що ти закоханий у неї? Ти такий красивий і, як вона думає, багатий».
«Бліда Моллі» — найобразливіший вислів для блондинки Віки. Ця жінка, майбутня свекруха… Вона так ласкаво посміхалася їй в обличчя і називала красунею, а сама — як зла мачуха з типової казки. «Ти ж знаєш, мам, я вмію, коли потрібно, бути галантним і чемним. Вона просто голову від мене втратила. І це так легко. Дуже просте завдання. Вона наївна як дитя. Що ж, тим краще».
«Ще б пак! Тоді, в Італії, коли я катав її і цю її подругу на орендованому автомобілі… Я ж через необережність навіть бирку прокату з пасажирського сидіння забув прибрати. Вона нічого не помітила. Повірила, що дорога спортивна тачка належить мені. Так здивувалася ще. Бачила б ти її тільки в той момент». «Тут нічого дивного. Вона ж не розуміє по-італійськи. Тому й не здогадалася».
«До речі, а ти впевнений у тому, що твоя наречена не знає мови?» «Не розуміє вона італійську. Так, окремі слова може перекласти, не більше. Вона взагалі не відрізняється розумовими здібностями, на щастя для нас». «Може, все ж не варто бути такими відвертими при ній?» «Не переживай. По-перше, ми говоримо швидко, вона точно не зрозуміє суті».
«По-друге, просто зараз вона на кухні миє посуд, шумить вода. Ця дурепа навіть не знає, що я з тобою спілкуюся». «Це добре, мій хлопчику. Тому що у мене до тебе маса питань». «Які ще можуть бути питання? Ніби як усе з тобою обговорили багато разів». «І все ж давай обговоримо основні моменти ще раз. Як ти збираєшся сказати дівчиськом про те, що ви будете поки жити в крихітній квартирці в Римі, а не поїдете в наш неіснуючий маєток з величезними виноградниками?»
«Це дурниця. Скажу, що у мене справи в столиці, і поки що ми поживемо в моїй тутешній квартирі-студії. Квартиру я вже орендував на кілька тижнів. Ох і дорого ж мені обходиться ця затія! Спочатку пил в очі пускав: орендував машини, водив їх в Італії по клубах, робив подарунки. Тепер ось у її квартирі живу. Економлю ніби як на готелі».
«Але доводиться продукти купувати і готувати для неї вечері, щоб підтримувати вплив на неї. Тепер ось ще й ця оренда квартири в Римі». «Нічого, якщо все вигорить, ти повністю покриєш свої витрати. І ще й борги частково погасиш». «Так, найтерміновіші борги треба гасити швидше. Матео дістає, погрожує. Він не хоче більше чекати». «Я тобі казала з ним не зв’язуватися», — в голосі жінки зазвучала тривога.
«Думав, зароблю з ним добре. Воно он як усе вийшло. Доводиться тепер крутитися. В першу чергу віддам борг Матео, а вже потім, потім якось із кредитами банківськими розберуся. Дивись, виберуся потихеньку з боргової ями своєї». «Шкода, я тобі нічим не можу допомогти». «Ну що ти, мамо, ти мене завжди так підтримуєш». Віка завмерла біля дверей. Вона вже зрозуміла, що Анджело брехав їй.
Брехав із самого початку. Ніякий він не бізнесмен. У нього купа боргів. А Матео зовсім не його двоюрідний брат. Анджело заборгував небезпечним людям, його притиснули до стінки. І, чарівний італієць, він відчайдушно шукає спосіб вибратися з біди. Шикарні автомобілі не його, вони були орендовані. Квартира, куди молодята планували вирушити після весілля, теж орендована, хоча Анджело і стверджував, що купив її зовсім недавно на чесно зароблені гроші.
Віка ще помітила тоді гордовитий вогник у його очах. Це все жахливо, огидно, гидко. А ще страшно, тривожно, незрозуміло. Тільки… а яка роль у всій цій схемі належить їй, Віці? Вона-то сюди яким боком приплетена? Мати і син продовжували розмову в повній впевненості, що їх ніхто не почує. А якщо й почує, то не зрозуміє. «Наречена твоя, вона що, ні про що не здогадується?»
«Ні про що», — неприємно посміхнувся Анджело. — «Закохана в мене як Джульєтта в Ромео. Дивиться цуценячими очима, з кожним моїм словом погоджується. Так що мені буде нескладно переконати її продати квартиру, особливо коли ми вже будемо в Італії, подалі від її рідні. Ці гроші потім віддам Матео, і він від мене нарешті відстане». Віку ніби мішком по голові оглушили.
Ось воно що. Виявляється, Анджело все це затіяв через її нерухомість. Так, батьки постаралися, купили доньці дорогу квартиру в престижному районі. За таку можна виручити непогані гроші. А гроші, вони-то й потрібні Анджело. Ось у чому полягає його план. Молодий чарівний аферист наробив боргів, йому погрожують. Потрібно терміново віддавати гроші. І покидьок придумав чудовий план.
Тільки от нічого в нього тепер не вийде. Яке ж щастя, що Віка одного разу зважилася піти на ці мовні курси! По спині Віки раптом пробіг озноб. Їй стало страшно. Вона перебуває наодинці з людиною, яка, можливо, є злочинцем. Принаймні, у нього точно були якісь справи з Матео, а той, судячи з усього, справжній злочинець. Анджело — страшна людина. Мало що він здатен зробити.
А вона тут одна, зовсім одна. Віка витягла з кишені домашньої толстовки телефон і, не покидаючи свого спостережного поста, почала строчити повідомлення. Кому? Звичайно ж, вона писала Андрію. За звичкою. Він завжди опинявся поруч у складних для дівчини ситуаціях. Ось і зараз. Зараз його присутність і підтримка будуть як ніколи доречними. Віка не йшла від дверей вітальні.
Розмова ще не закінчилася. Раптом дізнається ще щось цікаве. Дізналася. Далі мати з сином почали обговорювати те, як вони взагалі вийшли на Віку. З’ясувалося, що злочинна парочка заробляла тим, що Анджело охмуряв багатеньких туристок різного віку, залишався у них у номері на ніч, а потім на ранок зникав, прихопивши з собою коштовності й готівку…
