Чоловік накрив її долоню своєю. Вони посміхнулися одне одному. Тут уже в Ніки й зовсім в очах потемніло від емоцій, що переповнили її. Якщо раніше можна було списати цю бесіду на ділову розмову, то тепер точно ні. Андрій раптом підвівся зі свого місця й рушив у бік курилки. Це теж виглядало дивним, адже Андрій ніколи не курив і взагалі дотримувався здорового способу життя.
Ніка тінню ковзнула за чоловіком. Ось зараз вона з ним поговорить, запитає про білявку. Чекати вечора Ніка не має наміру. Та й у такій ситуації чоловік розгубиться і не зможе на ходу вигадати виправдання або збрехати. Ефект несподіванки. Побачивши Ніку, Андрій спочатку байдуже ковзнув по ній поглядом. Щось із ним було не так. Щось невловимо незнайоме прозирало в рисах коханої людини.
Невже його так змінює товариство коханки? І як він може залишатися таким спокійним, побачивши дружину в цей самий момент? Ніка вперіла в чоловіка сердитий погляд. Андрій здивовано підняв брови, вдивляючись у її обличчя. І раптом у його очах ніби майнуло розуміння. Він ніби згадав Ніку. І впізнав, нарешті. Ситуація ставала дедалі незрозумілішою.
«Андрію, ти можеш пояснити мені, нарешті, що тут відбувається?» — Ніка й сама не очікувала, що її голос здригнеться від сліз, що підступають до очей. «А, ви, напевно, Вероніка?» — зніяковіло посміхнувся чоловік. «Андрію, чи…» Жінка тільки зараз помітила старий глибокий шрамик на скроні цієї людини і татуювання на руці. А ще чоловік начебто був худішим за Андрія.
«А ви хто?» — видихнула Ніка. Її хитнуло. Щоб не впасти, вона схопилася за виступ стіни. Чоловік тут же дбайливо підтримав її. Його рух, міміка, риси обличчя — все було точно таке саме, як у Андрія. І все-таки… все-таки це не він. Тепер, опинившись зовсім поруч, Ніка бачила це абсолютно ясно. «Напевно, це навіть на краще, що так вийшло», — посміхнувся чоловік.
«Я не знав, як розповісти про себе, хоча знайшов вас уже майже місяць як. Весь цей час я живу у вашому місті. Ми з Вікою… Це, до речі, приватний детектив. Вона й допомогла мені в цих пошуках. Ми з нею збирали свідчення і докази. Тепер сумнівів немає. Справа за найскладнішим — знайомство». «Я нічого не розумію». «Нічого дивного. Історія така… унікальна у своєму роді. Будь-який індійський фільм переплюне».
«Я думала… я думала, що ви мій чоловік». «Це зрозуміло. Ми ж… ми з Андрієм — природні копії одне одного. Клони, близнюки». «Мій чоловік — єдина дитина в сім’ї», — слабо заперечила Ніка. «Якби в Ганни Леонідівни та Семена Павловича були ще діти, вони б обов’язково розповіли про це». Ніка знала, що в літньої пари довго не виходило стати батьками.
Андрій — дуже пізня й довгоочікувана дитина, і він народився один. «Пропоную пройти за столик. Там ми з Вікторією все розповімо». Ніка слабо кивнула. Білявка здивовано підняла брови, побачивши Ніку. Але Вікторія, судячи з усього, впізнала її, принаймні, одразу звернулася до Ніки на ім’я. «Це дійсно неймовірна історія», — промовила Вікторія. «Вона змінить життя вашого чоловіка. І ваше, звичайно».
Розповідь почала саме Вікторія. Людина, шалено схожа на Андрія, яку, як з’ясувалося, звали Сергій, періодично вставляла свої репліки, доповнювала, поправляла. У далекій столиці жила багатодітна сім’я — мама, тато і четверо дітей. Ні освіти, ні підтримки батьків у подружжя не було. Все їхнє майно складала двокімнатна квартира в старому двоповерховому бараку на краю міста.
Це була дерев’яна будівля, що похилилася від часу, аварійне житло. Але іншого будинку в багатодітного сімейства не передбачалося. Грошей катастрофічно не вистачало. Глава сім’ї підробляв де міг: кому город прополе, кому допоможе дах перекрити. Десь фуру біля магазину розвантажить. Одним словом, різноробочий. З ранку він вирушав на пошуки заробітку, а ввечері повертався часто напідпитку, але без грошей.
Мати сімейства майже не працювала, ніколи їй було — то вагітна, то з черговим малюком на руках. Чи жарт, за шість років спільного життя подружжя встигло народити чотирьох дітей? Двох хлопчиків і двох дівчаток. Здавалося б, цілком достатньо, враховуючи вихідні умови. Навіть перебір. Але багатодітна мати була іншої думки. По-перше, на дітей платили допомогу.
По-друге, маючи малюка на руках, можна було на законних підставах не працювати. Чоловік її все мріяв, що, коли підростуть молодші, дружина допоможе йому в справі заробляння грошей для сім’ї. Але в його другої половини були інші плани. Та й взагалі, жінка дуже любила дітей. Особливо коли вони зовсім маленькі, зворушливі, пискляві, як кошенята, грудочки, які так приємно пахнуть. Ну як відмовити собі в цьому задоволенні?..
