«Кому потрібна чужа дитина? Та хіба ж пара такому принцу дама з причепом?» — запитувала Світлана. «Так, погуляти, зустрічатися — піде. А на серйозне щось я б на твоєму місці не розраховувала». Слова колеги звучали цілком логічно й переконливо, дійсно, навіщо Андрію чужа дитина? Та й батьки його напевно будуть проти.
Тоді Ніка ще не була знайома зі свекрами й навіть уявити не могла, наскільки вони будуть раді Аріні та її матері. Аріна… Все ж зустріч із Марком мала й позитивний бік: він зробив їй безцінний подарунок — красиву, здорову доньку. І випарувався, просто зник із життя Ніки, бо зобов’язання його обтяжували, до сімейного життя хлопець ще не був готовий. Що ж, звинувачувати його в цьому важко.
Залишити дитину — це було цілком і повністю рішення тільки Ніки, і рішення це далося їй нелегко. Жінка досі зі здриганням згадувала, у якому відчайдушному становищі вона опинилася майже тринадцять років тому. Ніка була всього за пару кроків від найбільшої помилки у своєму житті; логічніше і простіше їй було тоді зробити переривання. Яке щастя, що зовсім іще юна Ніка цього не зробила.
Аріні вже виповнилося дванадцять: висока, струнка, великоока. Зовні вона схожа на Марка, але Ніку це анітрохи не засмучує. Марк, що не кажи, справжній красень: темні мигдалеподібні очі, чорне блискуче волосся, була в ньому домішка якоїсь східної крові. Виточені вилиці, чітко окреслені губи — все це передалося Аріні.
Вона вже була підлітком, юною дівчиною, і коли Ніка йшла з донькою кудись, вона часто ловила на Аріні погляди хлопчаків і навіть хлопців старшого віку. Ще трохи, і донька розквітне, перетвориться на прекрасну дівчину. Від думки, що її могло б зовсім не бути, у Ніки іноді мурашки по спині бігали. Коли померла бабуся, Ніка залишилася зовсім одна, хоча за паспортом вона вже давно була дорослою — двадцять років як-не-як.
Але фактично дівчина почувалася майже дитиною. Бабуся завжди дбала про неї, готувала для онуки смачні страви, заспокоювала, навіть будила вранці в університет. Вона огортала Ніку турботою і любов’ю, як теплою затишною ковдрою. І тепер дівчині було нестерпно холодно, тужливо і страшно. Ніка відчайдушно сумувала за бабусею, вона багато плакала в той важкий період.
На людях, звичайно, трималася, а ось удома давала волю почуттям: ридала, голосила, проговорювала своє горе. Усвідомлення того, що вона зовсім одна, лякало і навіть вганяло в паніку. Як жити на світі, якщо ти нікому не потрібен і не цікавий? Ніка потребувала надійного плеча, друга, коханої людини поруч, і якраз у цей момент їй і зустрівся Марк.
Смаглявий, симпатичний хлопець, підробляв тоді двірником у їхньому ОСББ. Завжди веселий і усміхнений, енергійний і спритний — суцільний позитив. Ніка помічала, звісно, що молодий двірник задивляється на неї, коли вона повертається з пар додому. Але такі хлопці, вони, напевно, взагалі жодної спідниці не пропускають. Через якийсь час Марк почав вітатися з Нікою і широко посміхатися саме їй.
Дівчина не могла залишатися сумною в такі моменти, Марк посміхався надто вже заразливо, ніхто б не встояв. Якось непомітно в дівчини виникла до цього хлопця симпатія, їхні стосунки дійшли вже до того, що вони іноді розмовляли про щось біля будинку. Тепер Ніка знала, що Марк приїхав сюди з села, там його сім’я; відслужив в армії, вступив до коледжу. Але грошей не вистачає, батьки в нього, м’яко кажучи, небагаті, от і підробляє.
Марк теж знав багато про Ніку: наприклад, те, що вона живе зовсім одна, і те, що дівчина навчається в престижному економічному виші. Одного разу Марк запросив Ніку на побачення, і дівчина сторопіла від такої пропозиції. Марк при цьому явно дуже ніяковів: червонів, запинався, дивився собі під ноги. Це було зовсім не схоже на балакучого, веселого юнака, і тому виглядало особливо мило й зворушливо.
Звичайно ж, Ніка погодилася. Грошей у Марка не було, так що молоді люди вирушили на набережну: гуляли, розмовляли, трималися за руки, потім цілувалися. Ніка відчувала, що її все сильніше тягне до Марка, він був такий приємний, такий цікавий. Йому теж нещодавно виповнилося двадцять, але за свої роки хлопець встиг побачити й дізнатися стільки, що Ніці навіть і не снилося.
Її життя було відносно спокійним і щасливим, тоді як Марку довелося і працювати з одинадцяти років, щоб допомогти родині, і армію пройти, і в неприємності серйозні вляпатися, і виплутатися з них. Суцільна пригода. Марк провів Ніку до будинку, біля під’їзду дівчина раптом зрозуміла, що зовсім не хоче з ним розлучатися, але запросити до себе не наважилася. Тоді не наважилася. Пізніше Марк таки переїхав до неї, і Ніка довгий час була щаслива з ним, майже два роки.
Марк віртуозно смажив картоплю і яєчню, прибирав у квартирі миттєво. Все це хлопець робив куди краще за Ніку, яку бабуся ростила як принцесу, бо берегла і жаліла. А ще він умів лагодити крани й ремонтувати меблі — всьому цьому його навчило життя. Більшу частину часу Ніки займало навчання, Марк же не особливо переймався науками. Він значився в будівельному технікумі, але майже не з’являвся там.
Він волів заробляти гроші, правда, з цим теж було сутужно. Випадкові заробітки Марка, зарплата двірника на півставки та соціальна стипендія Ніки – ось і всі складові бюджету, доводилося на всьому економити. Хлопця це трохи засмучувало, бо йому хотілося красивого життя, але Ніка й так була щаслива. Головне, поруч кохана і любляча людина. Марк такий чуйний, такий розуміючий; він завжди знав, коли Ніці потрібна підтримка, і надавав її їй.
Хлопець ніколи не скупився на слова і щедро обдаровував дівчину компліментами, від яких та так і танула. Щоправда, Марк часто зустрічався з друзями без Ніки, а та ніби й не заперечувала: їй все одно було ніколи гуляти, бо у виші задавали багато проектів додому. Хоча іноді, дивлячись на Марка, що збирався до друзів, Ніка все ж ревнувала. Мало чи, раптом там і дівчата є?
А Марк, він такий красивий, такий товариський, хто встоїть перед ним? Але хлопець запевняв, що нікого, крім Ніки, не помічає, і ніхто йому взагалі не потрібен, він і так щасливий. «Це просто друзі, пацани. Посидимо, поговоримо, це як релакс для нас, для хлопців, розумієш?» — казав він. Ніка кивала, але все одно залишалася вдома з неспокійним серцем. Інтуїція підказувала, що не все так гладко, як каже Марк, але дівчина свідомо заглушала цей слабкий внутрішній голос…
