Вона мучиться, переживає, витрачає великі гроші і цілу купу часу на те, щоб здійснити свою мрію про материнство. Але не виходить. Ніка раптом зрозуміла, що нізащо не позбудеться свого малюка. Вона вже любить його, хоча це поки всього лише «скупчення клітин». Саме так назвав їхню дитину Марк, коли наполягав на перериванні. Ніка вже зовсім доросла, вона майже закінчила університет. Зовсім трохи, і диплом у кишені, і Марк поруч.
Ніка не одна, разом вони впораються. Дівчина вибігла з клініки, ніби гнана зграєю собак. Люди здивовано дивилися їй услід. Опинившись на вулиці, Ніка полегшено зітхнула: у неї було відчуття, ніби вона щойно уникла великої біди. Ніка поклала руку на живіт і посміхнулася. Її дитина з нею, і це дівчинка. У той момент Ніка чітко усвідомила, що в неї під серцем не скупчення клітин, а її донька — улюблена, красива, здорова. Вони зустрінуться через сім місяців.
Марк виявився не в захваті від історії Ніки. «Ну, це несерйозно зовсім», — вимовив він. «Завтра проведу тебе в клініку. Ти не повинна була йти». Вони тоді вперше посварилися. Ніка наполягала на своєму, Марк доводив, що вона неправа. Раніше його доводи здавалися такими логічними й правильними, тепер же Ніка дивувалася, як могла з ними погоджуватися колись.
«Так, нам буде важко якийсь час», — казала дівчина. «Але ми обоє вже дуже дорослі, впораємося. Я не можу піти на такий крок». Зрештою Марк грюкнув дверима й пішов просто в темний березневий вечір. Ніка думала, що він охолоне, повернеться з вибаченнями, адже раніше Марк завжди її так добре розумів. Те саме станеться і зараз. Але Марк з’явився лише під ранок. Напившись, агресивний, він знову почав наполягати на тому, що дитини треба позбутися.
«Я теж маю право вирішувати, це і мене стосується!» — кричав він. Тільки Ніка… Тепер її неможливо було переконати, і хлопець це швидко зрозумів. Він взагалі добре розбирався в людях. Вони майже не розмовляли одне з одним у цей період. Ніка ставила хлопцеві якісь запитання, але той не удостоював її відповідями. Додому він з’являвся тільки щоб перенчувати, та й то не завжди.
Ніка сподівалася, що мине час і кохана людина звикнеться з думкою, що скоро стане батьком, все буде добре. Між ними ж такі теплі й близькі стосунки, звичайно, вони помиряться рано чи пізно. Марк усе усвідомить, йому ще соромно буде. Але одного разу, повернувшись додому з університету, Ніка виявила, що речей Марка вдома немає, як, власне кажучи, і самого Марка теж.
Дівчина одразу все зрозуміла. Даремно вона сподівалася, що хлопець її підтримає. Марно вважала, ніби йому просто потрібен час на те, щоб звикнути до цієї ситуації. Марк зовсім не збирався брати на себе відповідальність за дитину. Та й її, Ніку, він навряд чи так уже сильно любив. Не в той момент, а набагато пізніше дівчина раптом усвідомила, що Марк її використовував.
Жив у її квартирі, а оренда житла в їхньому місті — послуга недешева. Заробітку Марка явно не вистачало на таке дороге задоволення. Крім того, Ніка про нього дбала: готувала йому, прала і прасувала його речі, прибирала. Марк жив на всьому готовому. Ні, спочатку він вражав Ніку своїми кулінарними талантами й хазяйновитістю, але потім… Постійна втома від нібито важкої роботи, справи в технікумі, прогулянки з друзями. Якось непомітно Ніка звалила весь побут на свої плечі.
Ще й раділа з того, що робить щось для коханої людини. І все ж Ніка спробувала його знайти. Як це так? Пішов, випарувався, навіть не сказав нічого на прощання. Це ж неправильно. Як би там не було, дитина, яку Ніка носить під серцем, — його. Малюкові потрібен батько. Але з’ясувалося, що Марк був відрахований із технікуму вже майже два з половиною роки тому. Ось це звістка.
Виходить, під приводом навчання Марк проводив час невідомо де. Треба ж, який він віртуозний ошуканець. Так переконливо говорив Ніці, що їде на пари, а сам… Один хлопець із технікуму, почувши випадково, що Ніка розвідує про Марка, сам підійшов до неї. «Ти Марка Сенчева шукаєш?» — уточнив він. Ніка кивнула.
«Ну, я так і думав. Ім’я рідкісне. Навряд чи в нас тут багато Марків навчалося. Розкажи, що сталося? Він спочатку був закоханим по вуха, потім позичив хорошу суму грошей і втік?» «Ні», — похитала головою приголомшена дівчина. «Просто зник. Ми жили разом майже два роки, все було добре». «Жили у твоїй квартирі, напевно, за твій рахунок?» — запитав той. «Навряд чи він за щось платив…»
Ніка раптом зрозуміла, що хлопець правий. Марк заробляв, звичайно, час від часу, але свої гроші він витрачав здебільшого на себе — стильний одяг, гаджети. Ніці купували зрідка недорогі квіти або кошики фруктів. Дівчина була так рада цій увазі й така щаслива від того, що поруч із нею є кохана людина, що просто не помічала очевидного. А хлопець же правий. Дійсно, Марк жив за її рахунок, якщо поглянути на ситуацію тверезо.
Щось на кшталт цього, але не зовсім. Дійсно, не зовсім. Все ж Марк іноді готував смачні вечері, лагодив щось у будинку, завжди цікавився, як справи в Ніки. Якщо так посудити, він теж щось давав, не тільки брав. «Не зовсім», — задумливо пробурмотів хлопець. «Ну, в будь-якому разі, радій тому, що він зник із твого життя. Це ж пристосуванець. Риба-прилипала».
«Жебрак із села, який не бажає вчитися і працювати, але мріє про красиве життя. Збоку добре було помітно, як він прагнув дружити саме з хлопцями із заможних родин і доньками багатих батьків, щоб ресурси з них тягнути. Спочатку ще в нього виходило, але потім усі в технікумі зрозуміли, хто він такий, і більше його фокуси тут не проходили. Тільки ж мажорів повно і за межами коледжу. Ось і пішов Марк на полювання в інші місця. А звідси його відрахували потім за неуспішність».
Ніка розгублено кліпала очима, намагаючись переварити почуте. «Але я… я ж не донька багатих батьків, зовсім навпаки», — сказала вона. «Квартира є? Якесь постійне джерело доходу є?» — Ніка подумала і кивнула. «Ну от. Вибач, звичайно, але в тебе на обличчі написано, що ти наївна і недосвідчена. Таку навколо пальця обвести — раз плюнути. Марку банально ніде було жити, от і причепився до тебе».
«Пожив трохи в тихій гавані, не думаючи про те, що нічим платити за квартиру. Упевнений, весь цей час він продовжував своє полювання», — додав він. Ніка замислилася. Так, дійсно, Марк часто зникав із якимись своїми друзями, про яких дівчина зовсім нічого не знала. Можливо, цей хлопець правий. А тепер, напевно, знайшов когось більш підходящого, от і звалив у захід…
