Платять там небагато, але Ніці ж потрібно хоч на щось жити. Мало того що просто жити, їй доведеться накопичити якусь суму, щоб не працювати в той період, коли донька буде зовсім крихіткою. Так, від держави належать якісь допомоги на дітей, але Ніка вже знала, що це сущі копійки. На таке не проживеш.
І Ніка, студентка-відмінниця, пішла працювати прибиральницею під’їздів у те саме ОСББ, в якому колись двірником працював Марк. Дівчина драїла сходові клітки рано вранці та пізно ввечері, коли людей було не так багато. Платили добре за мірками Ніки: їй і на життя вистачало, і відкладати трохи вдавалося. Звичайно, дівчина не шикувала, але після того, як не стало бабусі, вона звикла економити, тож не переживала особливо з цього приводу.
Фізична праця несподівано виявилася найкращим заспокійливим. Важкі й сумні думки якось самі собою вивітрювалися з голови. Ніка навіть відчувала радість, коли замість загиджених сходів перед її очима поставав сяючий чистотою майданчик. Було в цьому щось заспокійливе, навіть умиротворене. Паралельно дівчина шукала заробіток в інтернеті. Вона ж розуміла, що не зможе довго орудувати ганчіркою.
Живіт ріс не по днях, а по годинах, його вже було просто неможливо приховати. Ну і, звичайно ж, він заважав: не нахилитися як слід, не потягнутися. Та й відра з водою тягати небезпечно — мало що. І Ніка знайшла ще один спосіб заробітку, навіть більш вдалий, ніж минулий. І найголовніше, маленька дитина не була йому на заваді. З’ясувалося, що сотні тисяч студентів по всій країні не бажають самостійно писати курсові та реферати.
Завантажувати готові роботи — не варіант, викладачі давно знають їх, та й онлайн-перевірка сильно ускладнює ситуацію. Ось і з’явився попит на людей, які можуть писати такі роботи за гроші. А Ніка якраз могла. Ще й як могла. Вона навіть видихнула з полегшенням, коли зрозуміла, що її університетські знання виручать у такій складній ситуації. Ніка звільнилася з ОСББ, бо вже не могла більше мити під’їзди, і заглибилася в нову роботу, яка їй дуже подобалася.
Дівчина боялася, що за час декрету її знання забудуться, застаріють, зітруться. Але тепер… Тепер вона буде в курсі всього, що відбувається в економіці. Ніка працювала і відчувала, як прокачує свій професіоналізм. Це, звичайно, не могло не радувати. Дівчині вдалося зібрати достатньо грошей, щоб приготувати для своєї крихітки все необхідне: пелюшки, підгузки на перший час.
А ще пляшечки, комбінезони, сорочечки, ванночку. З’ясувалося, що маленькій людині потрібно стільки всього. Ніка навіть візок купила. Не новий, звісно, нові коштували як крило літака. Взяла з рук за оголошенням «Чудовий транспорт для принцеси»: ніжно-рожевий візок із красивими квітами на бортиках. У відмінному, між іншим, стані.
У визначений термін з’явилася на світ маленька Аріна. Коли крихітку поклали Ніці на груди в пологовому залі, юна матуся навіть розплакалася від емоцій. Тепер вона не одна, тепер вона мама. Це, звичайно, дуже складно і відповідально, але й радість-то яка! Дні в пологовому будинку з маленькою донькою виявилися неймовірно щасливим часом. Ніці не потрібно було працювати, не потрібно було прибирати або готувати. Її п’ять разів на день запрошували в їдальню і щодня постачали чистими пелюшками для доньки. Краса!
Іноді дівчина дивилася з вікна на святкові виписки, які влаштовували новоспеченим матусям родичі: кульки, сміх, пісні, веселощі, натовпи родичів і друзів. Всі вони радісно зустрічали нового члена сім’ї, задаровували маму квітами. Ніка посміхалася, спостерігаючи ці сцени, але й сумувала, звісно. Її ніхто так не чекає, появі Аріни радіє тільки вона сама.
Але несподівано Ніка помилилася. Коли дівчина з тугим згортком на руках вийшла на ґанок пологового будинку, на неї там чекав невеликий натовп: пара однокурсниць, кілька колег із ОСББ. Всі вони посміхалися, були і квіти, і кульки. Ніка мало не розплакалася, до того розчулилася. Дівчину посадили в таксі й відправили додому, подружки провели її до квартири. Комусь же потрібно було нести кулі, квіти й пакунки з подаруночками для малятка. Тож і в Ніки була урочиста виписка.
А потім… потім почалися будні юної матері. Ніка звикала до нової ролі не так легко, як планувала до пологів: безсонні ночі, недосвідченість, непередбачуваність поведінки доньки і страхи. З появою дитини в Ніки з’явилися і нові страхи, про які вона навіть і подумати раніше не могла. А раптом Аріна захлинеться під час годування? А що, якщо висип на тілі крихітки — симптом страшної хвороби?
Чому донька так плаче? Можливо, їй потрібна медична допомога. А Ніці ще й працювати потрібно було, бо допомога на дитину виявилася зовсім крихітною. Були такі моменти, коли молода мама однією рукою заколисувала доньку, а іншою строчила чергову курсову, бо терміни підтискали. Ніка мало спала в цей важкий період, допомоги чекати було абсолютно нізвідки.
Тому їй доводилося і з дитиною самій займатися, і працювати, і за чистотою в домі стежити. А ще ж потрібно було і в поліклініку ходити, і гуляти з малятком щодня. Ніка змарніла, схудла; під її очима в той час постійно лежали глибокі тіні. Вона іноді навіть розчесатися за день не встигала: закручувала вранці своє довге сплутане волосся в ґульку на потилиці, сподіваючись привести голову до ладу трохи пізніше, а згадувала про це вже за півночі.
І все ж, незважаючи на всі ці труднощі, Ніка жодного разу не пошкодувала про своє рішення залишити дитину. Навпаки, дивлячись на доньку, вона іноді жахалася того, що могла накоїти. Адже вже прийшла в ту клініку, вже зайняла чергу, вже зважилася на страшний вчинок. Цікаво, що було б, якби вона не почула тоді розмову тієї жінки з чоловіком? Ніка гнала від себе такі думки, тепер їй навіть думати про це не хотілося.
Аріна росла спокійною, безпроблемною дитиною. Все в неї було вчасно: і зубки коли потрібно виросли, і сіла дівчинка за планом, а пішла вона й зовсім раніше терміну. Ніці ні з ким було вдома словом перекинутися, вона дуже сумувала за людським спілкуванням і тому постійно розмовляла з донькою. Можливо, саме завдяки цьому Аріна заговорила в тому віці, коли інші діти ще навіть не намагаються вимовляти свої перші слова.
Матусі на майданчику, дивлячись на тямущу, симпатичну дівчинку, дивувалися, а серце Ніки затоплювали радість і материнська гордість. У неї чудова донька, найкраща, яке щастя, що вона в неї є. У два роки Аріна пішла в дитячий садок. До речі, дівчинка дуже швидко звикла до нового місця перебування. Ні сліз, ні істерик, нібито малятко розуміло, що іншого виходу немає, і не створювало своїй матері зайвих проблем.
Аріна навіть не хворіла в період адаптації, як інші діти. Зрозумівши, що донька влаштована, Ніка взялася за пошуки роботи за фахом. Заробіток в інтернеті — це, звичайно, добре, але все одно гроші невеликі, та й нестабільні. Молодій матері доводилося на всьому економити, а так хотілося купувати для доньки іграшки й красиві сукні, та й себе хоч іноді балувати. Ну і не дарма ж Ніка вчилася цілих п’ять років. Пора шукати роботу за фахом, вистачить червоному диплому на полиці припадати пилом…
