я змушена обманювати людей за гроші. Це найнеприємніше. Але якщо я ввечері не наберу потрібну суму, мене покарають».
«І… карали вже не раз». Потім Аліфер розповіла про те, як Чеферіно віддав її заміж. Їй тоді було близько 16 років. Сім’я вибрала для єдиної дочки хорошого нареченого, сина заможного цигана. Даміан був таким же юним, як і наречена, ще й заможним до того ж. Але дівчина почувалася ще зовсім дитиною. Та й знала вона про почуття нареченого до іншої. Весь табір про це знав. Але вони все ж одружилися.
Батьки з обох сторін вимагали продовження роду. Так у сім’ї з’явилася Клементина. Аліфер і не припускала, що може когось так полюбити. Дочка стала для неї сенсом життя, світлом у віконці. Даміан був байдужий до дружини і до дочки. Він бігав до тієї, своєї пасії. Знову-таки, всі в таборі знали про це.
Але чоловікові було дозволено таку поведінку. Аліфер не заперечувала і не ревнувала. Тепер вона була цілком поглинена донькою: співала їй пісеньки, придумувала своїй малечі красиві вбрання, заплітала їй коси. Клементина успадкувала талант матері.
Вона так само добре співала і танцювала. Природно, табір вирішив використати дар дитини по повній. Коли дівчинка підросла, її зробили вуличною співачкою. Так само як і її мама колись, дівчинка виступала на площах найрізноманітніших міст і робила це, треба сказати, із задоволенням. Глядачі аплодували малечі, щедро розплачуючись за виставу.
Клементина щасливо посміхалася. А ось Аліфер дуже тривожилася за свою дівчинку. Вона розуміла: на малечу чекає таке саме майбутнє, як і на неї саму. Вона не буде вчитися, не здобуде хорошу професію, так і продовжить тішити народ своїм голосом, а коли підросте і розгубить дитячу миловидність і безпосередність, її зроблять ворожкою.
Аліфер мріяла про інше майбутнє для себе і доньки. Їй здавалося, що вони обидві повинні жити якось інакше, але це видавалося неможливим. «Я думаю, що вони й викрали тебе тоді в натовпі», — промовив Андрій, дивлячись на доньку. Так, тепер він остаточно переконався, перед ним Аліса. І йому було безмірно шкода втрачених років, які доньці довелося провести ось так, у таборі, серед чужих людей, підкоряючись чужим традиціям і суворим правилам.
Але тепер, тепер усе зміниться. «Це можливо, — похитала головою Аліфер. — При мені такого не було, але бабуся Рада розповідала, що раніше бездітні циганські пари забирали дітей на вулицях міст, обирали малюків, таких, які навряд чи згадають минуле, виховували як своїх дітей. І бабуся Рада казала, що цигани намагалися викрадати темненьких малюків, щоб не викликати потім зайвих запитань».
«Білява дитина серед смаглявих циганчат — це ж підозріло». «А ти смаглявка, в мою бабусю, — посміхнувся Андрій. — Я тобі потім фотографії покажу. Дивовижна схожість. Напевно, цей факт теж зіграв проти нас. Цигани обрали тебе, бо ти була чимось віддалено схожа на них».
«Все ще не віриться». Аліфер виглядала абсолютно розгубленою. Вона дивилася то на табір, який добре видно звідси, то на Андрія. «То ти… ти підеш звідти? Прямо зараз? Підеш, забереш дитину, скажеш, що знайшла своїх і більше там не залишишся? Я піду з тобою, звичайно, мало що».
«Не все так просто. Вони не відпустять мене». «Як це — не відпустять? Я викличу поліцію? Їх заарештують за викрадення?» «Ні. Потрібно зробити по-іншому. Ти не знаєш цих людей. Все треба зробити таємно. І потім доведеться поїхати звідси. Тому що напевно вони будуть мене шукати й рано чи пізно виявлять. За зраду у нас жорстоко карають».
«Ти теж будеш у небезпеці. Подумай добре, чи потрібно тобі це все? Чи хочеш ти зруйнувати своє спокійне життя? Не поспішай, це важливе рішення». «Ну про що ти? Звичайно, я готовий!» — негайно відгукнувся Андрій. «Добре. Значить, зробимо так. Завтра я піду з Клементиною на площу. Я завжди її супроводжую».
«За нами протягом дня стежать. Вранці перевіряють. Потім приблизно опівдні. Потім ближче до вечора. Об одинадцятій. Приходь за нами об одинадцятій. У цей час зазвичай стеження немає. Нам потрібно буде сховатися, зачаїтися на якийсь час. Може, на тиждень, може, на місяць. Адже мене шукатимуть».
«Сховаєтеся в моїй квартирі. Ніхто й не подумає вас у мене шукати». «Ти сам живеш? — уточнила Аліфер. — Ніхто не буде проти нас?» «Ні», — рішуче заявив Андрій. Він тільки зараз подумав про Світлану. Адже і вона теж виявиться втягнутою в цю історію.
І в неї зовсім немає вибору. Але чоловік був упевнений, Світлана зрозуміє його. Як завжди. Вона знає історію Аліси та переживає за кохану людину. Жінка буде рада за нього. Їй точно можна довіряти. «Ні, — заперечливо похитав головою Андрій. — Я не один». «Це моя мама? Твоя дружина?»
Андрій знову заперечливо похитав головою. Серце боляче кольнуло. Тетяна не дочекалася доньки. «Пішла, так і не дізнавшись, що сталося з Алісою. Це так прикро, так сумно. Завтра об одинадцятій я прийду за вами». «Добре. Мені зараз час». Аліфер різко розвернулася і поспішила в табір. Схоже, на неї там уже чекали.
Весь залишок дня і ніч Андрій перебував у дивному стані. То його охоплювала радість, то раптом починали долати сумніви. Раптом Аліфер все-таки не Аліса. Стоячи поруч із дівчиною, чоловік не сумнівався, що перед ним його дочка. Але зараз, коли вона далеко, йому починало здаватися, що він сам вигадав цю зустріч і підтягнув факти під свою історію.
Світлана, яка уважно вислухала Андрія, теж дуже розхвилювалася. Вона навіть плакала. На відміну від коханого чоловіка, жінка була впевнена, що тепер усе буде добре. «Аліса це. Точно Аліса. Ну не буває таких збігів просто. Чекаю не дочекаюся, коли познайомлюся з нею та її донькою. Треба ж, це ж навіть крутіше, ніж у кіно».
Ніч Андрій не спав, усе перевертався. Думав про те, що Аліса і Клементина на площі біля фонтану завтра не опиняться. Їм можуть перешкодити. Аліса-Аліфер і сама цілком здатна передумати, обрати життя в таборі. Ну або ж вона його просто обдурила. Навіщо? Ну, хіба мало навіщо. Може, просто подобається дурити інших…
