і як вона намагається дотягнутися до іграшки, і як дригає ручками-ніжками, і як гулить.
Перша посмішка, перший зубчик, перші невпевнені кроки — все це ставало грандіозною подією для новоспечених батьків. Андрію доводилося щоранку йти на роботу. З Алісою залишалася Тетяна. Вона й зовсім розчинилася в материнстві, адже жінка так довго на це чекала.
Тетяна багато займалася Алісою: робила їй масаж, готувала для неї смачні дитячі страви, гуляла з нею. З властивим їй завзяттям Тетяна вивчала літературу, присвячену розвитку маленьких дітей, і практикувала нові знання на власній дитині. Багато в чому завдяки цьому Аліса освоювала нові навички швидше, ніж її однолітки.
Рано почала говорити, рано навчилася малювати, ліпити, застібати ґудзики. Андрій і Тетяна натішитися не могли своєю донечкою. Така вона в них розумниця була, така красуня. Зовні Аліса була схожа на бабусю Андрія: густе темне волосся, величезні карі очі, смаглява шкіра.
«Нічого від мене немає», — дивувалася русява світлошкіра Тетяна. «Нічого дивного, кажуть, темні гени сильніші, — жартував Андрій. — Ну й добре. Зате яка яскрава дівчинка росте. Брови чорні, вії довгі, темні. Навіть фарбуватися їй не треба буде, зекономить на косметиці».
Аліса росла ласкавою і слухняною дівчинкою. І дуже цікавою при цьому. Дитина успадкувала пристрасть до дослідження світу від обох батьків. Тетяну дуже турбувала ця особливість доньки. Аліса лізла всюди: їй цікаво було, що знаходиться на верхніх полицях шафи, як влаштований будильник, наскільки глибока калюжа.
Вона лізла на дерева, щоб краще розгледіти плоди або квіти, і сиділа над відкритими люками, уважно вдивляючись у темряву. «Звалиться коли-небудь куди-небудь, покалічиться, — бідкалася Тетяна. — Потрібне око та й око за цією дзиґою». «Так, — погоджувався Андрій, — прудка в нас дівчинка вийшла».
Чоловік пишався тим, що його дочка настільки допитлива. Тетяна теж, але вона, бувало, дуже втомлювалася від цілодобового пильнування за активною дитиною. Тільки от на долю жінка не скаржилася. Усі клопоти, пов’язані з донькою, приносили їй велике задоволення.
Андрію іноді здавалося, що дружина надто вже опікується їхньою єдиною дитиною. Можна було б простіше ставитися до якихось речей, давати дівчинці більше самостійності, якої та так прагнула. Але у виховання Аліси він намагався не втручатися. По-перше, дружині, яка прочитала гору літератури про дітей, видніше.
По-друге, Тетяна так довго мріяла про материнство. Та й матір’ю вона була вже досить віковою. У їхній ситуації легко можна було закрити очі на деякі речі. Аліса обожнювала своїх батьків. Вона завжди з нетерпінням чекала, коли повернеться з роботи тато, щоб забратися до нього на коліна і поставити мільйон запитань.
А ще пограти у веселі галасливі ігри, на які нездатна була Тетяна. Бій подушками, доганялки, хованки. Андрій любив після роботи прогулятися з донькою в парку. Іноді з ними йшла і Тетяна, але частіше вона залишалася вдома: прибрати в тиші та спокої, приготувати смачну вечерю, відпочити від галасливої дитини, зрештою.
Спочатку батько і дочка чинно гуляли алеями й розмовляли на серйозні теми. Будували припущення про те, де зимують мухи та жуки, фантазували про життя таємничих мешканців ставка, обговорювали мультфільми, які Аліса подивилася за день. Андрій посміхався, дивлячись на свою таку серйозну і розсудливу доньку. Він думав, що на неї напевно чекає велике майбутнє.
Потім Андрій вів доньку на дитячий майданчик. І починалися веселощі. Аліса лазила по гірках і турніках досхочу. При матері вона собі такого не дозволяла, та надто вже турбувалася за свій вистражданий скарб. А ще Аліса обов’язково відразу ж знайомилася з дітворою.
Діти любили веселу, смішливу і товариську дівчинку. Андрія тішило те, що його дитина так легко знаходить спільну мову з однолітками. Уважний батько був упевнений, що його доньці сподобається в дитячому садку. Але Тетяна противилася цій ідеї. Вона спеціально покинула роботу, щоб самій займатися дівчинкою.
«Не для того я її народжувала, щоб на державу потім скинути, — казала вона. — Ні вже. Я маю намір повною мірою насолодитися материнством. Та й що дитячий садок? Це просто перетримка для дітей працюючих батьків. Я ж із дівчинкою нашою багато займаюся, розвиваю її. Ні вже, нехай буде зі мною. Так краще».
Андрій не сперечався, але час від часу знову заводив мову про дитячий садок. Адже там діти, пісні, танці. Тетяна готувала доньку до наукової кар’єри, вважала, що та просто зобов’язана піти її стопами. І у дівчинки начебто виходило, Аліса схоплювала все на льоту, мізки в неї працювали що треба.
Але Андрій помічав у доньці й інші таланти. Аліса мала дивовижний голосок, чистий, дзвінкий, високий. Коли малеча наспівувала пісеньки з мультиків, Андрій мимоволі заслуховувався. Він і сам колись давно відвідував музичну школу.
Особливих успіхів на цій ниві так і не домігся, але отриманих знань цілком вистачало для того, щоб зрозуміти: в Аліси чудовий слух. Вона дуже точно відтворювала мелодії. Це було дивом, черговим маленьким дивом від Аліси. «Може, зводимо її на прослуховування до музичного педагога?» — пропонував Андрій дружині.
«У Аліси явно талант». «Маленька вона ще, — відмахувалася Тетяна. — У музичну школу з шести-семи років беруть. Та й не потрібно це нашій доньці. Вона буде великим ученим, ось побачиш». Тетяна, ставши матір’ю, відчула себе щасливою, але колишньою так і не стала.
Вона була дуже тривожною, занадто зосередженою на дитині. І все ж це було краще, ніж той стан, у якому вона перебувала, намагаючись домогтися бажаної вагітності. Андрій кохав її. Як і раніше кохав Тетяну. Навіть, мабуть, більше, ніж тоді, в молодості.
Вони стали зовсім рідними. У них росте чудова дитина. Це таке щастя. На якісь дрібниці, на кшталт зацикленості на дитині та зайвої тривожності за доньку, Андрій намагався не звертати уваги. Він розумів, чому його дружина так поводиться.
Чоловік і сам часто балував доньку. Повертаючись додому з роботи, купував їй подарунки просто так, без приводу. Солодощі, ляльки, плюшеві звірі. Щастям було бачити, як оченята Аліси загоряються радістю, коли вона бачить сюрприз, який батько дістає з пакета.
А вже коли дівчинка обвивала своїми рученятами його шию і шепотіла «Спасибі, татку!», серце Андрія і зовсім тануло від ніжності. Чоловік і не припускав, що можна відчувати до когось настільки сильні почуття. Тетяна завжди намагалася зробити дні народження доньки яскравими та красивими.
До грандіозного свята вона готувалася заздалегідь, продумувала тему, вибирала подарунки, купувала або готувала самостійно декорації. Другий день народження доньки пройшов у стилі діснеївських принцес. Малеча тоді обожнювала саме ці мультики. Третій день народження став балом у палаці підводного короля, оскільки Алісу в тому віці захопила казка про русалоньку.
Чотириріччя ж дівчинки пройшло в країні єдинорогів…
