Що з нею зараз відбувається?
Вони так любили свою дівчинку, так дбали про неї. Малеча не знає нічого, крім любові та уваги, тепла. А ті люди, що зараз поруч із нею, як вони поводяться з дівчинкою? Мабуть, Алісі дуже страшно. І вже, звичайно, вона сумує за мамою, татом, домом. Плаче, напевно.
Від цих думок у Андрія розривалося серце. Тривожно було і за Тетяну. На ній просто обличчя не було. З жінкою весь час перебувала то її мати, то мати Андрія. Боялися, як би вона чого із собою не зробила. Переконували Тетяну в тому, що вона потрібна Алісі. Як буде дівчинці без матері, коли та повернеться?
Але Тетяні було дуже важко. Провина давила на неї тяжким вантажем. Неможливість обійняти доньку вганяла в нестерпну тугу. Іноді жінка, не в силах впоратися з емоціями, рвала одяг, жбурляла об стіни посуд, кричала, як поранений звір. Андрій її не зупиняв і не заспокоював у такі моменти.
З дня зникнення Аліси минуло три місяці. Була вже зима. Пошуки затихли. Ні, зовсім вони не припинилися, але вже й не велися так активно. Слідчий казав, що шансів тепер мало, але вони все одно намагатимуться. А ще подружжя дізналося страшні цифри.
Виявляється, щороку по всьому світу зникає дуже багато дітей. І їх потім так і не знаходять. Ні живими, ні мертвими. Андрій навіть і не замислювався раніше про таке. Як же на цій планеті, виявляється, багато горя і бід. Ось у який світ вони привели свою ніжну талановиту дівчинку. Та ще й не вберегли.
Основною версією слідства було викрадення, тому що, ну, якби дівчинка заблукала в місті, її б давно знайшли. Те саме сталося б, якби з Алісою стався нещасний випадок. Потрапила під машину, провалилася в люк, звалилася в якусь яму. Але дівчинка зникла безслідно.
Значить, хтось дуже постарався замести сліди. Ближче до весни один із волонтерів знайшов на звалищі речі Аліси, її пальтечко та берет. Слідчий викликав батьків на впізнання одягу. Тетяна відразу ж із упевненістю сказала, що це пальто і берет її доньки. Вона не могла помилитися, адже це саме Тетяна купувала Алісі красиве вбрання.
«Що це означає?» — з надією запитала вона. «Можливо, звістка обнадійлива, — відповів слідчий. — Викрадач явно не збирався відразу ж заподіювати шкоду дівчинці. Одягу позбувся, оскільки він був надто вже примітним і міг привернути увагу». «Це добре», — прошепотіла Тетяна.
Після виявлення речей подружжя чомусь було впевнене в тому, що скоро знайдеться і сама Аліса. Стільки часу, жодних новин, і тут така зачіпка. Тільки от… нічого подібного. Справа знову заглухла. Андрій намагався змусити дружину повернутися до роботи.
Він знав: в НДІ колишню співробітницю приймуть із розпростертими обіймами навіть після такої тривалої перерви. Улюблена справа допомогла б Тетяні повернутися до життя, відчути себе потрібною, корисною. Сидіння в чотирьох стінах виводило жінку, витягувало з неї останні сили.
«Ну що ти таке кажеш? — дратувалася Тетяна. — Ось я піду на роботу, а в цей момент Аліса повернеться додому, а нікого немає. Розумієш хоча б, що пропонуєш мені?» Тетяна безвилазно сиділа вдома, залишаючи його лише в ті моменти, коли у квартирі з’являвся чоловік.
Вона рилася в інтернеті в пошуках історій щасливого повернення дітей. У які тільки халепи не потрапляли ці хлопчики та дівчатка. Хтось сам тікав із дому й поневірявся певний час країною. Когось викрадали й тримали під замком. Тетяна будувала найрізноманітніші припущення щодо долі доньки.
Минуло тринадцять років. Тетяна зовсім здала, перетворилася на бліду зморшкувату стару. У неї почалися серйозні проблеми із серцем. Жінці була потрібна госпіталізація, але та відмовлялася. «Ну подивися, до чого ти себе довела». Андрію було нестерпно боляче бачити дружину в такому стані.
Вона все не могла змиритися з втратою. Андрій теж страждав і переживав. Він розумів, що туга за втраченою донькою з ним назавжди. Але чоловік, на відміну від дружини, прийняв ситуацію, повернувся до життя, зайнявся роботою. А ось Тетяна… Вона вперто доводила себе до нервового виснаження і хвороб.
Жінка продовжувала звинувачувати себе. Ночами вона іноді з криком прокидалася, їй часто снилися страшні сни. У лікарню лягати Тетяна категорично відмовлялася. До них тепер часто приїжджала швидка. У жінки траплялися серцеві напади. Лікарі робили їй уколи, настійно рекомендували оформитися в стаціонар.
Але Тетяна писала відмову за відмовою. Андрій не міг переконати її в необхідності лікування. Вона не сприймала жодних його доводів. Чоловік нізащо не зізнався б у цьому дружині, вона просто б не зрозуміла його. Але іноді йому здавалося, що було б краще, якби… Алісу знайшли неживою.
Тоді б Тетяна, нарешті, прийняла страшну правду. Була б хоч якась визначеність. А так… Справа майже зовсім не просувалася. Щоправда, за ці роки подружжя кілька разів викликали у відділок для впізнання дітей, схожих на Алісу. Орієнтування на зниклу дівчинку дали по всій Україні.
Раз у раз із різних куточків країни надходили дзвінки. Небайдужі громадяни запевняли, що побачили схожу дитину поруч із магазином, на дитячому майданчику, біля ставка. Андрій і Тетяна переглядали фотографії, записи з камер спостереження, іноді їм навіть демонстрували знайдених де-небудь на вокзалі дівчаток-безпритульниць.
Алісу вони жодного разу не побачили. «Подивіться уважніше, — просив слідчий. — Може, ваша це? Часу-то вже багато минуло, дівчинка змінилася, подорослішала». Але обоє з подружжя заперечливо хитали головами. Свою доньку вони впізнали б і подорослішалою. Дзвінки слідчого… Вони щоразу погіршували стан Тетяни.
Спочатку відчайдушна надія, потім чергове гірке розчарування. Усе це знову піднімало в душі жінки переживання багаторічної давнини. Вона знову впадала в істерику, обзивала себе останніми словами. Андрію коштувало величезних зусиль заспокоїти дружину. Знайомі радили Андрію піти від Тетяни.
«Вона сама не живе і тобі заважає повернутися до нормального життя, — казали вони. — Ти вже змирився з тим, що Алісу не повернути. У тебе є шанс знову одружитися. Може, ти знову станеш батьком». Але Андрій і думати про таке не міг. Він усе ще кохав Тетяну. Дружина була для нього близькою, рідною людиною.
Вони стільки пережили разом. Ці страждання зблизили їх, згуртували. Чоловік уже не сподівався, що знайдеться Аліса. Але він усе ще вірив у те, що Тетяна прийде до тями, переживе своє страшне горе, стане майже колишньою. І…
