— запитувала Свєтка з очима, що горіли від радості.
І Альона танцювала серед цього натовпу молодих людей. Так, це, звичайно, було приємно: ось так розслабитися і віддатися на волю звукових хвиль.
В один із таких моментів до неї й підійшов Олег. Він просто став поруч і почав танцювати, копіюючи та доповнюючи рухи Альони. Дівчина, помітивши це, зніяковіла, зупинилася, але він дружелюбно посміхнувся їй, взяв за руку. І повів, закружляв Альону в танці. Та так спритно і впевнено, що вони двоє ніби стали одним цілим. Це були неймовірні почуття.
Під час танцю дівчина розглядала свого несподіваного кавалера. Гарний, неймовірно красивий та стильний. І вдягнений дуже дорого. Альона чудово зналася на речах, адже вона працювала в ательє. На молодому чоловікові був одяг дорогих брендів. Як такий хлопець взагалі звернув на неї увагу?
Можливо, танець закінчиться, він усміхнеться і піде до своїх таких самих багатеньких друзів. Швидше за все, йому просто сподобалося, як Альона танцює. Ось він і склав їй пару на кілька хвилин. Але Олег не пішов. Він попросив дозволу провести Альону до її столика.
А оскільки за столиком цим нікого не було, бо Свєтка продовжувала підкорювати танцпол, молодик запропонував скласти Альоні компанію. Оце так! Серце дівчини стукало як відбійний молоток. Вона ніяк не могла повірити, що такий хлопець хоче поспілкуватися з нею. Вони того вечора чесно намагалися розмовляти, але гучна музика…
Через неї це було практично неможливо. І все ж Олегу вдалося обсипати Альону такими компліментами, яких вона ніколи раніше не чула на свою адресу.
— Ти дуже красива та пластична. У тебе просто чудові очі. Я як тільки їх побачив, у мені відразу щось перевернулося.
Олег говорив це, дивлячись прямо на Альону. І виглядав у цей момент дуже серйозним. Хлопець явно не жартував і не лукавив. Він говорив те, що відчуває. Альона розгубилася. Раніше вона чула лише компліменти щодо свого безсумнівного таланту — шиття. Дівчина й не уявляла, що вродлива.
У школі хлопчаки не звертали на неї уваги. Вони помічали лише однокласниць, що мали куди більш видатні форми. А що Альона? Худа, висока, незграбна. Хто на таку погляне? У коледжі хлопців і зовсім не було, як і на роботі. Тож Альона вперше отримувала такі чудові компліменти, від яких голова йшла обертом.
Звичайно ж, вона одразу закохалася в Олега. У її уявленні він був найпрекраснішим хлопцем на землі. Тільки їй не вірилося, що між ними щось можливе. Надто різні. Олег попросив Альону, щоб та залишила йому номер свого телефону.
Вона продиктувала цифри, молодик зробив додзвон і попросив її зберегти його номер. Потім Олег провів на таксі до будинку обох подруг. Свєтка всю дорогу намагалася кокетувати з молодим красенем. Вона, розпалена напоями та яскравими емоціями, не одразу помітила, що Олег явно симпатизує не їй.
Хлопець дуже делікатно відбивав ці атаки, намагаючись не образити Свєтку. Цим він ще сильніше підкорив Альону. Треба ж! Такий чуйний та запобігливий. Перед розставанням Олег поцілував руку Альоні. Видно було, що йому хочеться більшого. Притиснути дівчину до себе, а може навіть поцілувати її в губи.
Альона відчувала це. Але хлопець стримався та обмежився елегантним жестом. І все ж таки Альона не вірила, що Олег їй передзвонить. Наступного дня був вихідний, на роботу не треба було. Дівчина з самого ранку перебувала у напрузі. З одного боку, їй хотілося, щоб Олег зателефонував.
Дуже хотілося знову відчути ті почуття, що й учора. З іншого боку, Альона навіть трохи боялася цього. А раптом вдень Олег у ній розчарується? Помітить якісь недоліки, невидимі у променях світломузики? Вважатиме її нудною? Зрозуміє нарешті, що вони не одного поля ягоди? Побачити розчарування у його очах — це буде боляче.
Олег зателефонував і сказав, що заїде за Альоною за годину. Він пропонував поїхати на міські ставки, прогулятися парком, пізнати одне одного ближче. І додав, що ні про що інше, крім їхньої вчорашньої зустрічі, і думати не може весь цей час. Через годину. Всього за годину.
Альона дуже хвилювалася перед цим побаченням. Переміряла все своє вбрання, вибираючи найкраще. Навіть легкий макіяж нанесла, чого майже ніколи не робила. Вона хотіла приховати свої метання від матері, щоб не хвилювати її, але та все помітила.
— На побачення збираєшся? — спитала вона з усмішкою.
Альона кивнула.
— Я так рада за тебе. Сподіваюся, це хороша людина. Тільки будь обережнішою, добре?
— Не хвилюйся, мамо, ми йдемо в людне місце, — запевнила матір Альона.
Про те, що в це людне місце вона поїде в автомобілі майже незнайомого хлопця, дівчина не згадала. Навіщо турбувати маму?
Адже їй не пояснити, не довести, що Олег — він точно добрий. І нічого не зробить їй поганого. Мама ж не спілкувалася з ним, не бачила його очей. А розповісти про все це словами навряд чи вдасться. Альона, звичайно, погано зналася на автомобілях. Але, побачивши іномарку Олега, сторопіла.
Вона одразу зрозуміла, що це дуже дорога модель. Темно-синя, глянсова, обтічна машина.
— Карета подана, — усміхнувся з місця водія Олег.
Альона опанувала себе і сіла в автомобіль. Попри величезну різницю в достатку, Олег поводився з Альоною просто і щиро.
Він жартував, говорив дівчині компліменти, ставив питання про її життя та розповідав про себе. Поступово Альона розслабилася. «Олег, він такий природний, такий розумний, такий милий. Він анітрохи не схожий на мажорів, розпещених синків багатеньких батьків. І годі вже жити стереотипами. Усі люди різні».
Вони довго гуляли гарним парком, милуючись фонтанами. Годували качок, сиділи в кафешках на свіжому повітрі, сміялися і говорили, говорили.
— Таке відчуття, що я нарешті зустрів споріднену душу, — ділився своїми враженнями Олег. — Ти така… справжня. Жодного разу таких ще не зустрічав.
— А інші які? — усміхнулася Альона. — Штучні, чи що?
— Саме штучні! — вигукнув хлопець. — Дуже влучне слово. Більшість дівчат — вони як під копірку. Манірні, вимогливі, примхливі. Вони бачать у мені лише гаманець. Ну і зовнішність приємну. Це відчувається. А з тобою… з тобою все зовсім інакше.
Від цих слів на душі Альони потеплішало. Їй було приємно усвідомлювати, що вона особлива для Олега. А не одна з багатьох.
— Так, залишається тобі тільки поспівчувати, — пожартувала дівчина. — Видно, не в тих колах ти крутився.
— Мабуть, — усміхнувся Олег, з теплотою дивлячись на свою співрозмовницю.
Їхній роман нагадував казку. Альона навіть і не мріяла про таке. Дівчина любила романи в м’яких обкладинках, але ніколи не думала, що одного разу стане практично героїнею такого чтива. Олег робив їй сюрпризи, обсипав компліментами, возив у найцікавіші та незвичайні місця міста, про існування яких Альона навіть не підозрювала.
Він щиро насолоджувався її реакціями, здивуванням та захопленням.
— Тебе так легко порадувати, так легко здивувати, — іноді казав він. — Це так приємно. Почуваюся поруч із тобою зовсім іншою людиною, навіть висловити не можу.
Олегу дуже імпонували щирість і нерозпещеність Альони.
А ще молодий чоловік часто нагадував їй про те, яка ж вона красуня. Показував фотографії відомих моделей та акторок, схожих на неї. Дарував Альоні речі, що наголошували на перевагах її зовнішності. Олег дбав про Альону. Він намагався радувати її та оберігати.
Це було так приємно. Дівчина вже починала відчувати себе справжньою принцесою, прекрасною, тендітною та коханою. Ніколи раніше вона так про себе не думала. Звісно, мама помічала зміни, що відбуваються з дочкою. І вона знала про її хлопця. Але знайомі вони не були.
Жінка ставила дочці питання про її обранця. Дізнавшись, що той дуже багатий, вона трохи напружилася.
— Будь обережна, доню. Все-таки багаті люди вибирають собі в супутники життя рівню, а з іншими просто розважаються та час проводять.
— Ну що за стереотипи, мам? — сперечалася Альона.
Звичайно ж, її мама нічого не розуміє. Вона ж не знає Олега, не бачить, як той на неї дивиться.
— Олег, він не такий. І взагалі двадцять перше століття на дворі, а ти все якимись пережитками минулого страждаєш.
— Просто не хочу, щоб він розбив тобі серце, — хитала головою жінка, дивлячись на доньку з тривогою.
І що ж у результаті? Мама все-таки мала рацію. Час іде, а нічого не змінюється. Може, спочатку Олег справді був зачарований Альоною. Вона насправді не була схожа на його попередніх подруг. Скромна, нерозпещена, працьовита. Жодних примх. Суцільний послух та захоплення.
Альона в прагненні сподобатися Олегу підлаштовувалась під його бажання і часто погоджувалася з його думкою, навіть якщо сама вважала інакше. Їй хотілося, щоб і йому було з нею добре. Але спільного майбутнього у них, звісно ж, жодного бути не могло. Тільки тоді засліплена почуттями дівчина відмовлялася приймати цей факт.
Альона та Олег були разом майже рік. Стосунки між ними ставали все серйознішими. Дівчина вже жити не могла без коханого. Той теж прагнув проводити з нею якнайбільше часу. Ось тільки часу в нього було не так багато, як хотілося б. Олег довчався, закінчував останній курс.
А ще він часто відлітав із батьками до моря. З теплих країв хлопець незмінно привозив коханій подарунки. Цікаві прикраси, яскраві сувеніри, екзотичне вбрання. Дівчина сумувала за ним. Олег казав, що йому теж тужливо там, на пляжах, без своєї коханої.
— Колись я покажу тобі всю цю красу. Ти дуже класно виглядатимеш у білому купальнику на тлі океанських хвиль. Ось закінчу університет і оголошу своїм, що маю наречену.
— Наречена?
