Антоніна жила в тій частині міста, де поступово почали будуватися багатоповерхівки, і мала велику ділянку землі. Покупцем став заможний чоловік, який згодом збудував там двоповерховий будинок. Будиночок Антоніни зруйнували, і більше нічого не нагадувало про те, що колись тут довгий час жила старенька. Антоніна переїхала до дочки і тепер жила в шикарній квартирі.
Їй виділили кімнату, яка раніше була кабінетом чоловіка Віри. Чоловік був дуже незадоволений, але Віра вмовила його звільнити приміщення. Купили простеньке ліжко, маленьку шафку, тож у кімнаті було не дуже затишно, і Антоніна навіть не могла поставити свої фотографії. Вона вмовила дочку, щоб їй виділили маленький столик, і Віра, хоч і була невдоволена, все ж таки купила невеликий комод.
«Навіщо тобі стіл? Ти що, писати за ним будеш? І так зір слабкий, взагалі його зіпсуєш», — обурювалася Віра. Антоніна віддала дочці валізу, в якій привезла білизну та статуетки, дочка взяла подарунки, але нічого не сказала. Антоніна потім не бачила цієї білизни, і статуетки донька не виставила. Вона запитувала потім, куди подівся цей чемодан, але дочка обурилася: «Мамо, відчепися від мене зі своїми питаннями».
«Валяється валіза в комірчині разом із твоїми подарунками. Я ж казала тобі, що мені не потрібна постільна білизна, цей мотлох вже давно час на смітник викинути. І статуетки мені не потрібні, потім Кості подаруєш їх», — додала Віра. Згодом стосунки між чоловіком і Вірою почали псуватися, бо його дратувала постійна присутність тещі в домі. Віра почала злитися на матір, що та постійно плутається під ногами.
Вона зателефонувала братові й сказала, щоб той ненадовго взяв матір до себе. «Вона ж теж твоя мати, нехай живе у нас по черзі. Зараз твоя черга, тож забирай її», — сказала вона братові. Костя був незадоволений, але погодився, і Антоніна переїхала до сина. Її думкою ніхто не цікавився, діти просто вирішили все за неї.
Дружина Кості виявилася неприємною жінкою і не прийняла того факту, що свекруха тепер жила з ними. Вона не підпускала її до кухні й не дозволяла дивитися телевізор у вітальні. Антоніна постійно сиділа у себе в кімнаті без телевізора, хоча просила Костю купити їй хоч якийсь. «Мамо, що за дурниці? У мене немає зайвих грошей, щоб купувати тобі телевізор», — відповів син.
«Я тобі радіо принесу, будеш його слухати. І, будь ласка, не зли Лєну, вона постійно скаржиться на тебе», — додав Костя. «Чому ж вона скаржиться? Я нічого поганого їй не роблю. Я тільки попросила її вчора зробити мені чай, а вона як закричала на мене… Мені просто пити хотілося», — сказала Антоніна. Костя нічого не відповів, тільки насупився, а того ж дня зателефонував своїй сестрі…
