— Ми ж навчалися разом, вони мене пам’ятають чудово. Уявляєш, які в них будуть обличчя, коли ми з’явимося на їхнє весілля у всій красі? Та вони там перевернуться від заздрості, а ми просто весело проведемо час.
Вона усміхнулася й кивнула, але не надала цій пропозиції великого значення, вирішивши, що Єгор просто жартує. Але коли вона знову подивилася на нього, то зрозуміла, що він говорить серйозно і справді пропонує піти разом з нею. Він їй дуже подобався, але Аріна була впевнена, що такий успішний чоловік, як Єгор, навряд чи звернув би на неї увагу всерйоз. Але це був шанс просто провести з ним час.
Вони домовилися про час, а також про те, як вони будуть одягнені. Розмова знову повернулася до роботи, ось тільки Аріна тепер раз у раз відволікалася, думаючи про те, що зможе поспілкуватися з людиною, яка справді їй подобається. Вона не думала ні про колишнього нареченого, ні про колишню найкращу подругу. Усі вони просто перестали мати хоч якесь значення. Навіть коли вона повернулася додому, то раптом подумала, що дарма взагалі погодилася.
Якби Єгор просто запропонував їй піти на побачення, вона набагато охочіше погодилася б на це, ніж йти на весілля до людей, які вчинили з нею просто огидно. Коли настав той самий день, Аріна була сама не своя. У неї було таке відчуття, ніби весілля в неї, а не в її колишньої подруги. До неї приїздив візажист, вона одягла красиву розкішну сукню і зараз виглядала як справжня принцеса.
Коли Єгор приїхав за нею на дорогому автомобілі, він буквально відкрив рот, побачивши її.
— Яка ти гарна! — сказав він щиро, і вона почервоніла. — Ти завжди гарна, але зараз якась по-особливому чарівна.
— Єгоре, припини, а то я вирішу, що ти в мене закохався, — засміялася Аріна, щоб хоч якось згладити цей незручний момент.
Він усміхнувся, відчинив їй двері, і вона сіла на пасажирське сидіння.
Вони їхали нічним містом до того самого ресторану, де й мала відбутися основна частина церемонії. Розмова їхня була зовсім не про роботу, і Аріна раптом відчула, як їй добре поруч із цією людиною, яка здавалася їй справжнім ідеалом. Він усміхався, постійно говорив про те, як чудово вона виглядає, і про те, як він радий, що в нього з’явилася можливість поїхати кудись із нею, де їх побачать десятки людей. Вона дивувалася його зізнанням, але все це сприймала за жарт.
Вона не хотіла сприймати це всерйоз просто тому, що думала: якщо почне будувати повітряні замки, то потім буде дуже важко. Вона знала просту істину, що рожеві окуляри б’ються склом усередину. Інеса та Владислав стояли біля ресторану, розмовляючи з одним із гостей. Коли до закладу під’їхав розкішний автомобіль останньої моделі, Інеса відкрила рот…
