— От дурні, самі не зрозуміли, як звели нас разом, — сказав Єгор, широко усміхаючись. — Я все одно рано чи пізно запросив би тебе на побачення. Але от коли б це сталося — це вже питання часу. Я радий, що все сталося так скоро.
Вона прихилила голову до його плеча, відчуваючи себе абсолютно щасливою. Він немов почув запитання в її голові й відповів на них, щоб зняти з неї занепокоєння.
Він притиснув її до себе, і вони сиділи, ласували печивом, дивилися, як сходить сонце, і більше для щастя їм було нічого не потрібно. Просто зараз у квартирі Інеса та Владислав кричали одне на одного. Весілля пройшло зовсім не так, як вони розраховували, до того ж Аріна та Єгор добряче зіпсували Інесі настрій. З того самого моменту, як вони з’явилися на весіллі, вона більше не могла сидіти спокійно. Вона закочувала істерику за істерикою, і тепер терпець Владислава остаточно увірвався.
Рівно через три місяці після початку їхнього сімейного життя Владислав вирішив, що їм настав час розлучитися. Він зрозумів, що таке насправді жити з Інесою, а не просто зустрічатися з нею. І в цей момент він усвідомив, якою щасливою людиною був, перебуваючи поруч з Аріною. Розставання лишилося позаду, але він так і не зміг налагодити своє особисте життя.
Він переглядав соціальні мережі, бачив, що Інеса теж так і не влаштувала побут, і в її профілі раз у раз миготіли фотографії різних чоловіків. Коли він натрапив на профіль своєї колишньої нареченої Аріни, то остовпів, побачивши, що вона вийшла заміж за Єгора. Вони виглядали такими щасливими, що його наскрізь пробрала заздрість. Він розумів, що щоразу, коли казав, що вона нікчемна і нікому не потрібна, він глибоко помилявся.
Зараз, коли він дивився на щасливі обличчя Аріни та Єгора, він ледве міг повірити, що втратив своє щастя. Адже він справді міг би бути щасливим з Аріною і досі перебував би у шлюбі. Але замість цього він пов’язав своє життя з істеричною жінкою, з якою не протягнув у шлюбі й трьох місяців.
